В кайданки - і на фронт. Закарпатська влада нищить незалежні ЗМІ

Ситуація із незалежними ЗМІ в Україні давно є темою для обговорення на Заході. Вимкнення з ефіру опозиційних телеканалів з початком повномасштабного вторгнення, тиск на незалежних розслідувачів, відправка в лави ЗСУ "неугодних" журналістів. Про такі дії щодо столичних антикорупціонерів ми можемо дізнатися із соцмереж, і бодай підтримати медійно. А що робити з владним свавіллям у регіонах?

За всі роки війни, починаючи з 2014 року, жоден із керівників держави ніколи не провів жодного публічного аналізу ситуації, що склалася. Жодної політичної оцінки загальної картини війни ми не чули. А чи була така оцінка взагалі? Раніше глибокі аналітичні матеріали публікували солідні газети та журнали, які на сьогодні вже приватизовані олігархами чи просто знищені. Нашій владі загальна картина війни та ситуації в країні, певно, не цікава. А правитель недоімперії Путін періодично виступає перед представниками світових ЗМІ та подає їм свою версію історії, посилає меседжі, вигідні РФ.

Росія має мету і тупо йде до неї по трупах власних солдатів. Російська пропаганда в Україні має кілька завдань і системно виконує їх: викликати та посилити недовіру народу до влади, пересварити між собою різні частини суспільства, скомпрометувати армію, яка нібито має недолуге і недалекоглядне керівництво, налаштувати населення проти працівників ТЦК… Ролики, частково зняті в Росії, де військові силою впихають чоловіків у свої автобуси, стають вірусними - їх так багато людей поширюють, що це вражає. І дуже часто таке можна зустріти на сторінках соціальних мереж у адекватних людей, патріотів України, які мають вищу освіту та активну громадянську позицію. Але зневірилися і розчарувалися.

Саме цього і прагнуть добитися наші вороги. А сприяє їм у цьому стратегічному плані наша влада. Вона дедалі нахабніше знущається із народу і робить це все частіше і систематичніше. Взяти, до прикладу, хоча б історію із позбавленням незалежності антикорупційних органів. Спочатку прийняли закон, який спричинив масові протести, потім визнали свою помилку і прийняли кардинально протилежний закон. Але за те, що під час війни влада провокує нову революцію, мав би хоч хтось понести відповідальність. Чи хоча б піти у відставку. Та ні честі, ні совісті у ініціатора прийняття закону 12414 Єрмака нема. Він іти з посади не збирається. Така сама ситуація із головою ВР.

Напругу нібито зняли, але аналізу ситуації ми знову не почули…

Паралельно шкоди ще не сформованому громадянському суспільству завдають розправи влади над незалежними журналістами, які озвучують ці проблеми. Створивши "Єдині новини", керівництво держави посунуло з інформаційного простору всіх, хто налаштований критично. Причому, не пустих критиканів, а тих, хто має конструктивну позицію. Другим кроком стало витіснення деяких телеканалів із кабельних мереж. Наступним кроком стає нищення незалежних ЗМІ в регіонах.

Днями в Ужгороді у центрі міста закували в кайданки, доправили в ТЦК, кілька днів незаконно утримували там і, на сьогоднішній день уже відправили на навчальний полігон головного редактора одного із найстаріших та найвпливовіших ресурсів Срібної Землі сайту "Закарпаття. онлайн" 58 річного Олега Дибу. Це при тому, що він не переховувався, поновив реєстрацію та не був оголошений у розшук. Але поліція його тривалий час переслідувала, ходила за ним слідом і, врешті, арештувала. З тим, щоб відправити на фронт.

У своїх публікаціях Олег неоднократно заявляв, що він такий самий громадянин, як усі і готовий іти служити у військо. Але… Йому не вручають повістку з повагою, як то мало би бути по відношенню до потенційних захисників України - його арештовують, використовуючи "інструкції" рашистів, зняті ними у вже згадуваних роликах. І причиною його незаконного арешту та відправки на фронт став не закон, перед яким усі мають бути рівними, а те, що він публікував правду про корумповане керівництво Закарпатської області.

Зокрема, про поліцію та прокуратуру, які "кришують" незаконне будівництво вітрових електростанцій на високогір'ї Карпат. Забудовники порушують усі закони - від екологічних до містобудівних. Вони вирубують унікальний праліс, руйнують екосистему, не маючи на це ні юридичного, ні морального права, ні відповідних дозволів, ні висновків комісій… Бо там, де великі гроші - закон не працює.

А місцева поліція - супроводжує бетономішалки на колесах на полонини та охороняє злочинців від праведного гніву народу та від журналістів. Не від усіх журналістів, звичайно. Бо "правильні" владу хвалять, пишуть про зростання рейтингів та описують все у рожевих кольорах, не помічаючи ні проблем, ні злочинів. А місцева влада порушує закон, беручи приклад із влади центральної. Бо якщо тим можна, то чому нам ні?

Що стосується Олега Диби, то йому боляче не так за сайт, який працюватиме і далі, хоча, імовірно, гострих матеріалів там поменшає. Просто, і він пише про це у себе на сторінці у ФБ, йому могли цивілізовано вручити повістку з повагою, на яку він заслуговує - він мав би кілька днів на те, щоб впорядкувати справи і прийти на вказане місце з гідністю, як людина, готова захищати Батьківщину, а не як чоловік, якого ламають і змушують іти на фронт.

Після такого брутального порушення прав людини в Ужгороді щодо знаного журналіста, більшість читачів "Закарпаття.онлайн" очікували на якусь більш-менш адекватну реакцію місцевих представників ЗМІ. Спілка журналістів спромоглася на якесь звернення, яке, звісно, залишилося без відповіді. Колеги-правдоборці, такі як Оксана Мудра, продовжують відстежувати кричущі порушення закону на високогір'ях Карпат. Але цих борців за справедливість позбавили лідера, тому влада махнула на них рукою - хай собі пишуть. А якщо подаватимуть у суд - хай подають. Поки суди розглядатимуть справу, вітряки вже побудуються.

На думку місцевої влади, усунення Олега Диби з інформаційного простору - це правильне рішення. Бо влада має право порушувати закони, а журналістам до цього діла нема. Але чи таких рішень потребує народ і чи йде це на користь майбутньому України?

До речі, загальнонаціонального аналізу ситуації зі ЗМІ у нас теж нема.

Gazeta.ua