Плювати в лице громадянському суспільству в Україні: Традиція? Самогубство?

Навіщо влада постійно перевіряє українців на терплячість? Що вони собі думають - часто хочеться запитати у президента. Однак варто згадати: Зеленський ніколи не розумів, що таке громадянське суспільство. Для своєї публіки він завжди відпрацьовував на 100%, тому й здобув перемогу на виборах. Та навіть його виборці вже почали прозрівати, не кажучи вже про свідому частку суспільства. Чи не час пригадати, що було з президентами, які йшли всупереч прагненням громадянського суспільства?

Зеленський ніколи не розумів громадянського суспільства. Він ніколи не був на мітингах та майданах, не стояв поруч, не співпереживав.

Дивні люди, готові боротися за якісь ідеали, удостоювалися лише глумливим жартом про побиття ебонітовими паличками. Натомість Зеленський чудово розуміє емоції своїх глядачів та вміє ними керувати. Тому його шоу були такими успішними, а перемога у 2019 такою приголомшливою. За останні пару днів нам показали ще одне шоу у режимі бліцкригу:

1. швидка дискредитація;

2. швидке голосування;

3. розвішування локшини швидкого приготування.

На Банковій може скластися небезпечна ілюзія, що це "развод котят" був дуже успішним. Є така багаторічна традиція. Але я нагадаю, що наприкінці 2021 та на початку 2022 рейтинги влади котилися під укіс. І тільки після російського вторгнення все злетіло вгору. Рейтинги злетіли не тому, що влада стала прекрасною, а тому, що відбулося класичне об'єднання навколо прапора.

До того ж, багато свідомих людей вирішили забути все і не виносити сміття, оскільки розуміють, що захист країни - першочергове завдання. Але війна рано чи пізно закінчиться, чарівний ефект випарується. І тоді згадають і те, що було раніше, і те, що було під час.

Можна було б зам'яти, війна могла б багато списати. Але атака на антикорупційну систему стимулює пам'ять, бо це знак, що ми звернули не туди. А на біса нам дорога до Орбаностану?

Можна намагатися монополізувати медіа, дискредитувати конкурентів та якось петляти. Можна. Але є одне але. Ще ніколи в Україні президент, який плюнув в обличчя громадянському суспільству, не був щасливим.

Оригінал