Саміт НАТО: перегляд відносин з Росією - перезрів

Новий саміт НАТО має бути напруженим - Європа та США мають різні безпекові пріоритети, особливо з огляду на політику президента Трампа. Мало того - країни-члени мають нарешті переглянути давно застарілий документ про співпрацю з Росією. Які питання на порядку денному?

Черговий саміт НАТО пройде 24-25 червня в Гаазі. Але дискусії щодо порядку денного та складу присутніх уже активно тривають, і вони напружені, як ніколи. Бо стосуються різнорівневих питань та викликів - як зовнішніх, так і внутрішніх. Врешті-решт, перспективи подальшого напрямку розвитку самого Альянсу.

Для нас важливо розуміти весь контекст, бо питання безпеки, її конфігурації та взаємовідносин НАТО як з Україною, так і всередині Альянсу відображають до певної міри глобальні тенденції загалом.

Перш за все, тло, на якому проходитиме самміт. Окрім гарячої війни РФ проти України та тіньової - проти західних альянсів/країн, цей саміт відзначиться темою взаємовідносин США та Європи (яка по-новому пролунала у виступі Джея ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки), і того, чи збережеться євроатлантична єдність.

І питання не лише в рівні витрат на оборону та в тарифному зʼясуванні відносини, а й у підходах та пріоритетах - наскільки вони співпадають чи розходяться. Цінності і/чи інтереси, єдність і/чи угода - це те, що уже звучить відкрито. У цьому сенсі майбутній саміт стане одним із тих, на якому просто за фактом реалій буде зафіксовано новий етап для Альянсу.

Про це свідчать дискусії і навколо учасників, і навколо майбутнього спільного комюніке, і щодо єдності по ряду напрямків (від бачення стратегії щодо Росії - до оборонної політики на східному фланзі). Частково ці питання уже обговорювалися на зустрічі "Бухарестської девʼятки" та нордичних країн у Вільнюсі. Також цій темі присвячена зустріч міністрів оборони країн НАТО у Брюсселі.

Але уже зараз можна виокремити декілька груп питань, які в тій чи іншій мірі або є у порядку денному, або впливають на його формування.

Перше. Питання ухвалення нової мінімальної межі витрат для всього блоку. Мова йде про озвучену вимогу Дональда Трампа щодо витрат на оборону на рівні 5% ВВП. Прийняття цієї позиції США ставили, як необхідну умову участі Дональда Трампа у саміті. Можна констатувати, що тут є згода. Представники різних країн уже озвучили, що в новій угоді щодо витрат планується затвердити виділення 3,5% ВВП на основну оборону та 1,5% на оборонні сфери до 2032 року.

Друге. Питання пріоритетів. Підвищення витрат на оборону обумовлюється ризиками та викликами, які на сьогодні є перед країнами Альянсу. Цікаво, чи буде тут баланс. Бо якщо Європа гостро відчуває, перш за все, загрози з боку Росії, то США - більше акцентує увагу на викликах, повʼязаних із Китаєм та Азійсько-Тихоокеанським регіоном.

Третє. Питання нової стратегії щодо РФ, необхідність прийняття якої було анонсовано ще на минулому саміті НАТО у Вашингтоні. Варто нагадати, що після повномасштабного вторгнення РФ в Україну НАТО назвало Росію "найзначнішою та прямою загрозою безпеці членів Альянсу". Але, незважаючи на це, досі чинним залишається "Основоположний акт" (документ, підписаний з Росією у 1997 році, у якому зазначена спільна мета "побудувати стабільну, мирну та нероздільну Європу"). Тобто, необхідність переосмислення політики Альянсу щодо РФ давно назріла, якщо не перезріла.

Формулювання нового підходу дозволило б чіткіше діяти в площині внутрішніх трансформацій та швидше реагувати на гібридні загрози, а також автоматично зняло б низку шантажистських вимог Росії до НАТО. В значній мірі допомогу Україні стримував якраз факт невизначеності щодо РФ. Хоча де-факто, нова стратегія уже починає втілюватися - маю на увазі необхідність посилення захисту східного, південного та північного флангів (зокрема, Балтійського моря). У той же час, за останні місяці сталося так багато подій між самими союзниками (США та Європою), що закономірно виникають сумніви щодо того, чи буде єдність у всіх пропозиціях, і яким буде масштаб можливого перегляду відносин з РФ.

Четверте. Питання перегляду стратегії стримування. Його постановка особливо актуалізувалася для Польщі, країн Балтії та північних країн. Фінляндія, приміром, за даними фінських ЗМІ, уже зараз готується до того, що Сполучені Штати не будуть дотримуватися пʼятої статті НАТО, яка передбачає спільну оборону держав-членів у разі нападу на одну із них. А значить - буде акцентувати увагу на упереджувальних діях.

Польща та країни Балтії, з огляду на уже наявні гібридні дії РФ та Білорусі через спільність кордонів, звичайно, також привертають увагу до необхідності заходів стримування. Польща раніше уже зверталась до НАТО з питанням можливого розширення країн-учасниць програми "Nuclear Sharing" (програма, яка є елементом політики ядерного стримування Альянсу, для країн, у яких немає власної ядерної зброї).

Не виключено, що постане питання необхідності не американського, а європейського ядерного щита для безядерних країн НАТО у Європі, про що говорив президент Франції Еммануель Макрон. Інші приклади зміни оборонної політики - Велика Британія та Німеччина. Новий німецький канцлер Фрідріх Мерц у своїй першій промові на посаді сказав, що Бундесвер має стати однією з найсильніших армій у Європі.

А уряд британського премʼєра Кіра Стармера днями оприлюднив елементи нової оборонної стратегії, яка передбачає розширення флоту ударних підводних човнів, інвестування в ядерні засоби стримування та кібербезпеку, а також плани побудувати шість нових заводів з виробництва боєприпасів і закупити 7000 ракет далекого радіусу дії. Ну а США анонсували створення системи ППО "Золотий Купол".

Пʼяте. Питання конкретики щодо подальшої допомоги та співпраці з Україною на поточному етапі. А також щодо бачення архітектури безпеки європейського регіону. Можна констатувати два підходи - США та Європи, які і зараз зберігаються. Готовність демонстрації поступок авансом Росії з боку США і навпаки - ще більші санкції з боку Європи, поки Росія не продемонструє реальних кроків у напрямку миру.

Уникнення різких формулювань на адресу РФ з боку США і навпаки - збереження жорстких оцінок з боку європейських лідерів. Наглядно це проявляється, зокрема, й у розходженнях при прийнятті спільних резолюцій чи комюніке на міжнародних майданчиках (ООН, G7), які містять чіткі формулювання на адресу РФ як країни-агресора - США останнім часом їх систематично уникають. Щодо саміту НАТО, то ЗМІ уже зараз привертають увагу до проблематики майбутньої декларації, текст якої США нібито хочуть сильно скоротити.

Тим часом події стрімко розвиваються. За ці місяці не вдалось досягнути перемирʼя, попри очікування та посередницьку переговорну активність США. Але дещо стало для всіх очевидним. По-перше, що не Україна, а саме Росія блокує перемирʼя. По-друге, що Росія продовжує використовувати цивільне населення як обʼєкт атак. Україна ж днями продемонструвала дві успішні спецоперації - мета яких саме російські військові потужності, а не люди. По-третє, що Кремль навʼязує цілий блок політичних вимог, щоб перевести військовий злам ситуації у гео/політичну перевагу, спрямовуючи таким чином зусилля не лише на пострадянські країни, а й на західні альянси.

З оптимістично реалістичного можна обережно передбачати єдність союзників щодо необхідності посилення співпраці НАТО з Україною по конкретних напрямках і далі - виокремлення коаліцій країн. Тобто, де-факто, інтеграцію України в безпековий простір Альянсу навіть без запрошення на членство. Бо це не лише в інтересах України, а й самого НАТО. Український досвід, хист і головне, відсутність страху перед росіянами разом із західними ресурсами і технологіями, спільними оборонними виробництвами та коопераціями можуть стати хорошою основою для побудови справді надійного і головне, швидкого захисту європейського регіону.

Gazeta.ua