Блогери проти суспільства? Слідами скандалу з Алхім

Бідну Анну Алхім захейтили, а вона ж така хороша - бідкається частина блогосфери. А дійсно - може, й Путін - "красунчик", як стверджувала Алхім, і українці - "терпили"? І питання тут не стільки до блогерів, начисто позбавлених громадянської позиції і поваги до власної країни, як до суспільства - чому ми досі це толеруємо, на четвертий рік повномасштабного вторгнення, після стількох жертв і втрат?

Уся історія про Алхім і реакцію популярних блогерів - це не якась світська перепалка. Це - дуже і дуже політична історія, бо вона - про те, ким ми є як суспільство. І те, що показала ця історія, - мене відверто лякає.

Аліна Михайлова написала: "Віра вимивається не через поразки - а через відчуття безсенсовості". Ці слова не виходять у мене з голови кілька днів. Про безсенсовість четвертого року щоденного жаху. Свою депутатську частину роботи з написанням звернень у правоохоронні органи я, звісно, зробила, але хочу зафіксувати свою позицію як громадянки.

1. Булінг - це коли на людину наїжджають безпідставно. Кенселінг - це коли людина несе відповідальність за свої дії/бездіяльність.

2. Якщо хтось не розуміє, чому не можна знімати відео на фоні меморіалу загиблим українським військовим під pociйську музику, чи чому не можна мовчати, коли так робить хтось інший, - то треба сісти й прочитати підручник історії чи статтю про катування Вікторії Рощиної. Потім подумати ще раз. Якщо не дійшло - тоді валити за поребрик. Через східний кордон. Щоб відчути всю потугу "pycкої культури".

3. В Україні багато людей говорять pociйською. Таким є наш постколоніальний спадок. Вони мають право говорити, як їм заманеться, у приватному житті, але вони не мають права - показово принижувати українську мову та культуру.

4. Так, на фронті є військові, які говорять pociйською. У мене до них - нуль питань. Якщо ці блогери/-ки (або ж чоловіки цих блогерок) підуть на фронт - у мене до них теж не буде жодних питань. Я думаю, що і в них все дещо проясниться у світогляді.

5. "Я плачу податки/Я доначу" - це ніяке не виправдання, ні для чого не виправдання.

6. І не треба ось цього: Я її фоловлю чисто для того, аби знати, які думки існують. Для цього не конче фоловити і тим самим збільшувати аудиторію. Ну правда - ну не маленькі ж всі.

7. Байдужість українців до нашої ж країни, неготовність включатись усім для її захисту й розвитку - це і буде найбільша перемога Пyтiна.

8. Українська мова й вишиванка - теж аж ніяк не гарантія порядності й патріотизму. Повірте мені - я цих людей по роботі бачу достатньо. У вишиванках, у церкві й заброньовані - бо не для війни народжені. Тільки хиби одних людей - ніколи не можуть бути виправданням аморальної поведінки інших.

9. Знаєте, чого я дуже боюся? Що колись, коли це все скінчиться, ось ці всі блогери з мільйонними підписками і без будь-яких ціннісних орієнтирів - за грошики підуть розповідати, що треба голосувати за Арестовича. І тоді у всіх буде питання - а за що воювали найкращі чоловіки й жінки України?

10. Так не повинно бути, що за нашу свободу воюють одні, а користатись нею хочуть - інші.

Оригінал