Смерть на Великдень: папа Римський відійшов у засвіти

Про мертвих - або добре, або нічого, крім правди, - казав колись давньогрецький поет і політик Хілон зі Спарти. І він мав рацію. Папа Франциск - увійде в історію Церкви як один із найсуперечливіших її персонажів. Він щиро любив Україну - і водночас зустрічався з ідеологом, який освячував криваву російську війну патріархом Кірілом Гундяєвим. Багато хто ставить собі питання: як можна було так зіпсувати собі некролог? Але перед тим, як кидати каміння звинувачень, давайте згадаємо слова Христа: а чи кожен з нас без гріха?

Помер папа Франциск. Він залишив неймовірно суперечливий слід в історії всієї римо-католицької церкви й у його ставленні до України. Це складні й болісні речі, а тому дуже попрошу хамів і апологетів простих висновків приберегти свої коментарі для інших місць. Тут їх толерувати не стану. Обіцяю безжальний бан за цинізм і зловтіху.

А про папу Франциска можна говорити з півтонами й невпевненістю. І з дуже протилежними почуттями. Бо й сам папа так закрутив своє життя, що вже наостанок важко було розібратися, де його віра й переконання, дуже часто помилкові й навіть грішні, а де - явна й безумовна деменція. Навіть тут він виявився жертвою власної непослідовності. Був чи не єдиним, хто з огляду на мудрий вчинок свого попередника папи Бенедикта (сам добровільно покинув папський престол, відчувши, що втрачає силу й ясність розуму та може стати тягарем для Церкви) написав запевнення, що коли перестане бути хорошим провідником пастви й стане збиватися на манівці через втрату здорового мислення, подасть у відставку. І сам відмовився визнавати такий свій стан, коли це стало реальністю. Це ще називають ефектом Даннінга-Крюгера. Його ми готові пробачити всім, окрім папи...

Мав увійти в історію, як "Скромний папа", а залишиться ліваком і ледь не соціалістом. Ще, ймовірно, перейшов критичну для Католицької Церкви межу: "Засуджувати гріх, а не грішника". Папа спробував толерувати саме гріх. Ні, не підтримувати, але виявляти толерантність, від чого чимало священиків і єпископів запідозрили його в єресі, багато єпархій відмовлялися фінансово підтримувати Ватикан.

Папу вабили чимало людей негідних. Це нормально - понтифік має звертатися й до грішників. А от потурання Кірілу, Путіну, Зеленському, багатьом іншим безбожним авторитарним лідерам - уже вийшло за межі католицького вчення. Особливо з Кірілом Гундяєвим, який використав папу для своїх диявольських і безбожних маніпуляцій.

Особливо ж папі діставалося від українців за кожен заклик до примирення. І він дійсно не раз закликав до того примирення, яке може сприйнятися, як виправдання зла й урівнювання убивці й жертви. Я теж аналізував ті його слова, які виходили за євангельське розуміння добра.

А з іншого боку: чи згадаєте ще когось із понтифіків, хто б стільки молився та нагадував про Україну? Хто б був аж настільки пов'язаний з українцями та УГКЦ ще в Аргентині, де Хосе Бергольйо почав свої перші релігійні кроки саме в нашій греко-католицькій церкві, прислуговуючи до візантійської української Літургії отцю Степану Чмілю. Попри те, папа не відважився зробити кілька визначальних для УГКЦ кроків, яких від нього дуже очікували.

Папа Франциск найчастіше зустрічався з українськими паломниками, дітьми-біженцями, пораненими українцями, благословляв наших військових, цілував український прапор. Він казав українським дітям, що кожного вечора завершує свою молитву словами про Україну українською мовою. І це правда. Хоча, нелегко зрозуміти, як у ньому це уживалося з частими вкрай нетактовними фразами. Особливо ж ота хресна хода, коли він благословив нести один хрест українку й разом з нею росіянку. Тоді всі, особливо УГКЦ, просили його скасувати це образливе рішення. Ні, не відмовився. Таких недобрих дій і слів також було вкрай багато. Особливо ж, коли вже почав втрачати ясність розуму.

Але мене завжди, попри образу на деякі слова папи, дивувала реакція тих наших діячів та й загалом українців, яким ідеально заходило від Зеленського "подивитися в очі Путіну", "війна не через Путіна, а тому що на ній у нас наживаються". Нагадати, що ті самі істоти, які матом крили папу за його проповіді про примирення жертви з катом, зараз продовжують його ж слова своїм прагненням миру за будь-яку ціну? Так-так, а ота будь-яка ціна передбачає не тільки примирення, але й прощення й цілковите звільнення від відповідальності. І таких нині знову не менше за оті фатальні 73%. Може й їх нам папа Франциск підкинув?

І наостанок. Папу Франциска ще довго будуть обговорювати з протилежною тональністю про все святе й грішне в його діяннях. Але є один незрозумілий для атеїстів момент. Іноді Господь передає нам свої знаки. Й, напевно, не через чужих йому людей. Саме папа 27 січня 2014 року (після перших жертв Небесної Сотні на Європейській площі) випускав з дітьми двох голубів за припинення насильства в Україні. І тоді був дуже тривожний знак: на обох птахів напали ворона й чайка, жорстоко клювали їх, але обидва голуби виборсалися з кігтів і дзьобів хижаків. Менше ніж за місяць в Україну прийшла війна, яка не закінчилася досі... А ще за багато років дехто відкрив двері найстрашнішій кривавій різанині. Його виборці сьогодні хвалять свого обранця й зловтішапються із смерті папи, який, мабуть, якось надто невміло, але любив Україну й за неї молився...

Вічного спочинку папі Франциску. Нехай Господь простить йому його гріхи вільні й невільні...

Оригінал