Ні нашим, ні вашим: вікно можливостей зачинилося

Росія хоче все, і побільше. Трамп хоче дружити з Путіним і Нобелівську премію миру. Україна хоче, щоб війна припинилася і юридично не визнає анексованих територій. Чи є тут точки дотику? Наразі не видно жодної, і всі це бачать. Отже, що далі?

Переговорний глухий кут. Якщо WSJ не помиляється і мирна пропозиція США - це визнання Криму російським і американський протекторат над ЗАЕС, то ніякої мирної угоди не буде.

Щодо визнання Криму - на це навряд чи піде Київ. Якщо Енергодар - територія під управлінням США - на це не піде РФ . Це угода без угоди, де всі потім будуть винні. А тепер трохи про те, що буде потім, якщо цей сценарій буде реальним.

1. Для нас вкрай важливо не розіграти сцену ображеного. Ображатися в політиці має право тільки дуже сильний.

2. Угоду про наші надра доведеться підписувати, бо без неї ми 100% не матимемо підтримки США. З цією угодою підтримка не 100%, але залишається.

3. Завершення цих переговорів передбачає, що для нас найважливішими стають переговори США-ЄС.

Я про це неодноразово писав і зараз лише повторю: наша головна задача - утриматися в політичному і безпековому периметрі ЄС. Наголошу окремо: США змушені будуть вести ці переговори (на відміну від нашої війни, вийти з цих переговорів США не можуть), адже це ключова точка протистояння з Китаєм. Щодо війни, то наступне переговорне вікно відкриється тільки після закінчення літньої воєнної кампанії.

Оригінал