Вашингтон-Тегеран: спочатку показати зуби, а потім домовлятися

Схоже, у переговорах з Іраном Трампу вдалося те, чого він марно добивається у спілкуванні з Кремлем. Перемовини йдуть як по маслу, Іран готовий іти на поступки. В чому ж секрет такої договороспроможності? Може, Трамп називав аятоллу другом і йшов на безкінечні поступки? Чи навпаки - від початку показав таку силу, що в Тегерана не лишилося ні козирів, ні карт узагалі?

І Вашинґтон, і Тегеран схвально відгукнулися про перший раунд переговорів Віткоффа-Араґчі в Омані. От чому там переговори з першого разу йдуть цілком конструктивно (хоча аятолли божевільні не менше за Путіна), а в нас продовжується безперспективна тяганина?

1. Спочатку Ізраїль розбомбив іранцям їхніх проксі, позбавивши регіонального впливу.

2. Потім двічі відбив масовані атаки іранських ракет, звівши їхній ефект практично до нуля.

3. Потім ефективно знищив систему ППО та деякі інші важливі обʼєкти Ірану.

4. Потім Трамп посилив санкції по нафті й однозначно наголосив: або договір щодо ядерної програми - або ми атакуємо. І підтягнув авіаносці.

І на тлі цього перси, попри гучну риторику "не потерпимо ніякого тиску", виявляють дива конструктивності й приймають жорсткі засадничі вимоги Трампа. Саме на виграшність такої переговорної стратегії в стосунках із автократами я завжди звертав вашу увагу, критикуючи ту, яку обрав Трамп.

Починати переговори потрібно було з надання ліпшої зброї Україні й посилення санкцій проти РФ. А тоді сідати за стіл. І на вимогу міняти Келлоґа на Віткоффа не реагувати, а демонструвати жорсткість. А слабаків Путін їсть на сніданок.

Оригінал