Перемовини: головне - не піддатися на провокацію ілюзії миру

Переговори передбачають компроміс і готовність піти на поступки з обох сторін. Але якщо одна зі сторін висуває вимогу знищити іншу сторону, а посередник із нею згоден - тоді це все, що завгодно, але не переговори. Чи витримає українська делегація цей тиск і чи зможе уникнути провокацій? Що ми отримаємо, якщо підемо на поступки Росії?

Американська сторона, зокрема президент США, помилково вважає, що поступки Росії можуть призвести до взаємних поступок. Але це ілюзія, яка була очевидною ще до початку переговорів для тих, хто розуміє природу цієї війни та політичного режиму в Росії. У результаті ми, ймовірно, побачимо лише імітацію переговорного процесу, який може тривати як короткий, так і довгий час. Навіть якщо сторони досягнуть домовленостей - вони можуть бути швидко порушені, а Україну звинуватять у їхньому недотриманні.

Немає точок дотику і можливості досягти компромісу. Теоретично можливим є лише примус України погодитися на вимоги Путіна. "Червоні лінії" сторін настільки глибоко заступають на поле іншої сторони, що узгодити їх неможливо. Наші умови й застереження будуть відкинуті Дональдом Трампом чи Стівом Віткофом як нереалістичні.

Але ми також не можемо і не повинні погоджуватися на російські умови. Є певна межа, до якої ми можемо грати у ці переговори, демонструючи добру волю, доброчесність і дотримання умов. Проте, незалежно від наших дій, дует Трампа і Путіна може звинуватити нас у будь-чому, створюючи віртуальну реальність для своєї аудиторії.

Загалом, участь у таких переговорах є надзвичайно ризикованою для України. Водночас ми не можемо відмовитися від них, але й захистити свої інтереси в цих умовах практично неможливо через тиск з обох сторін.

Якщо українська влада не піддасться шантажу та провокаціям, ситуацію можна буде пролонгувати до кращих часів, продовжуючи співпрацю з європейськими партнерами, щоб протидіяти російській агресії та американському тиску. Проте якщо ми піддамося на провокації, умовно почесний чи непочесний мир, а фактично - капітуляція, може відбутися вже в цьому році.

Одномоментного рішення тут не буде. Ймовірно, ми побачимо каскадні рішення: спочатку припинення вогню в певних аспектах, потім галузеві домовленості та поступки. Вони можуть тривати аж до проведення виборів в Україні, зміни політичного режиму на умовно проросійський і, зрештою, замороження війни. Це найгірший сценарій, який можна уявити.

Дата 9 травня може стати лише одним із ключових етапів. Наприклад, Дональд Трамп, умовно, може поїхати на парад перемоги в Москву, стояти поруч із Путіним на мавзолеї, а потім змушувати Україну прийняти путінські умови. У такому випадку Трамп і Путін, як два "великі лідери", за словами Стіва Віткофа, можуть почати ділити між собою не лише Україну, а й Європу та навіть увесь світ (хіба що крім китайської частки).

Цей сценарій, звичайно, не виглядає як гарантований, але він цілком ймовірний, якщо Трамп з Віткофом так і не отримають до того часу відсічі всередині самих Сполучених штатів.

Оригінал