ЄС активно переозброюється - але не для окопної війни

За три останніх роки оборонний бюджет ЄС зріс на 112 млрд євро і продовжує зростати, враховуючи неприховані агресивні плани Росії. Однак Європа на шляху переозброєння стикається з проблемами, які самотужки буде вирішити досить складно. Особливо - в умовах торговельної війни, яку їй нав'язують США. Що відбувається?

План переозброєння. ЄС не безсилий у запуску власних програм ВПК та нової індустріалізації. У 2024 р. загальний обсяг витрат на оборону країн Союзу сягав 326 млрд євро, що на 47 млрд євро, або на 17% більше, ніж в 2023 р.

До повномасштабної агресії РФ проти України, тобто в 2021 р., сукупний оборонний бюджет ЄС становив 214 млрд євро, тобто за три роки вдалося додати 112 млрд євро, або 52%. Якщо взяти показник відношення оборонного бюджету до сукупного ВВП країни Євросоюзу, то він у 2025 р. перевищить 2%. Однак на цьому шляху є суттєві перешкоди.

Одна з проблем - це сервісний характер економіки ЄС, внаслідок чого значна частина цих грошей йде не на придбання матеріальних факторів оборони, а на оплату послуг та високих заробітних плат (про особливості сервісного характеру ВВП західних країн порівняно з Китаєм ми докладно писали в окремій статті).

Утім, витрати на закупівлю боєприпасів та техніки також зростають: з 50 млрд євро у 2021 р. до більш як 100 млрд євро торік, тобто удвічі (хоча тут треба також враховувати фактор високих цін на ресурси у собівартості). Загалом ВПК ЄС може виробляти техніки і боєприпасів на 160 млрд євро за рік, і цей показник порівняно 2021 р. зріс на 30%.

Третину виробленої продукції ВПК ЄС експортує в інші країни, передовсім в Україну. За структурою 44% ВПК - це авіація, ракети та космічні апарати, 30% - системи забезпечення та зв'язку і лише 25% - техніка та боєприпаси для сухопутних військ. Тобто ЄС не збирається воювати "в шанцях" та на суші, основні інвестиції йдуть на вироблення далекобійної та високотехнологічної зброї, а також на забезпечення армії.

Існує амбітна ціль збільшити обсяг ВПК у 2028 р. до 450 млрд євро, тоді як 2025 р. очікується 200 млрд євро. Про це йдеться в програмі переозброєння ЄС "ReArm Europe" ("Переозброїти Європу") з кошторисом на 800 млрд євро. Для реалізації цього плану витрати ЄС на оборону планують збільшити до 650 млрд євро на рік.

До 2028 р. номінальне значення ВВП ЄС може зрости на 10% проти 2024 р., тобто до 21 трлн євро. Тоді витрати на оборону становитимуть понад 3% ВВП. Однак завадити цьому може торгівельна війна між ЄС та США.

Торгівля через Атлантику. За даними Європейської Комісії, ЄС та США мають найбільші у світі двосторонні торговельні та інвестиційні відносини. "З огляду на товари, послуги та інвестиції, вони є найбільшими торговельними партнерами одне одного. Від цього партнерства залежать мільйони робочих місць.

Європейський Союз - надійне джерело найважливіших поставок до Штатів, включно з медичними інгредієнтами та фармацевтичною продукцією, сучасними машинами й обладнанням, аерокосмічними частинами й компонентами. Водночас він - найбільший покупець природного газу і нафти у Сполучених Штатів, а це важливий елемент забезпечення трансатлантичної енергетичної безпеки, що дає змогу спільно і рішуче відповісти на військову агресію Росії проти України.

Трансатлантичні торгові відносини є найважливішими комерційними відносинами у світі. Торгівля товарами та послугами між ЄС та США досягла вражаючих 1,6 трлн євро у 2023 р. (останні цілорічні дані). Іншими словами, щодня товари та послуги на суму 4,4 млрд євро перетинають Атлантику між ЄС та США.

Важливо, що торгівля товарами та послугами між ЄС та США насправді збалансована: різниця між експортом ЄС до США та експортом США до ЄС у 2023 р. становила 48 млрд євро, або лише 3% загальної торгівлі між ЄС та США (851 млрд євро). ЄС мав суттєвий профіцит за торгівлею товарами (157 млрд євро), зате дефіцит - за послугами (109 млрд євро)".

Європейський шлях. Зрозуміло, що модель тотальної торговельної війни може зруйнувати цей баланс взаємовідносин. І тоді у ЄС залишається лише "інфляційний розв´язок" рівняння розвитку власного ВПК. Однією з проблем буде пошук кваліфікованої робочої сили, зокрема інженерних кадрів.

Наразі у ВПК Євросоюзу задіяні понад 580 тис. осіб, і за два роки їх побільшало на 12%. Подвоєння обсягів ВПК потребуватиме залучення щонайменше ще 300 тис. фахівців. І знайти їх потрібно буде у найближчі два-три роки. Тобто йдеться про готові кадри, які доведеться, зокрема, переманювати з інших країн, пропонуючи вищу зарплату, а це знову ж таки - проінфляційний фактор.

Отже інфляція і соціальне невдоволення - це дві умовні скелі, Сцілла і Харібда, повз які ЄС має пройти протягом найближчого політичного циклу, не втративши геополітичну рівновагу.

Оригінал