Трамп нищить демократію. Агент КДБ - чи просто нарваний диктатор?

Не минуло й ста днів від початку правління Дональда Трампа, а вся архітектура безпеки, що формувалася довкола США - зруйнована зусиллями нового президента та його прибічників. Особливо дошкульного удару Трамп завдав по гуманітарних інституціях та сфері підтримки демократії у світі. Це те, чого найбільше прагнув Путін і його пропагандисти. Те, про що мріє кожен диктатор: заткнути рота слову правди. Що далі?

Совєцькі люди були привчені до того, що як би погано їм не жилося, але на перший план, на поверхню мала виходити гордість за найбільшу та найсильнішу державу СРСР. Комплексна програма пропаганди та зомбування населення, "залізна завіса", монополія на "правду", маніпуляції із свідомістю народу через контрольовані і керовані компартією ЗМІ забезпечували та живили цю пустопорожню гордість. На будь-яке критичне зауваження чи на інформацію, що могла викликати сумнів, наші люди відповідали: "Зато у нас "широка страна моя родная!""

Тоді серед мислячої частини суспільства був дуже популярним оцей анекдот. На міжнародному рівні організували змагання між керівниками держав із бігу на сто метрів. Оскільки світових монстрів США та СРСР усі боялися, то на чемпіонат з'явилися два учасники: Рональд Рейган та Леонід Брежнєв. Звісно, програв Леонід Ілліч. Американська преса написала: "У всесвітніх змаганнях із бігу на сто метрів переміг наш Президент. Брежнєв зайняв друге місце".

А в передовиці газети "Правда" інформація подавалася так: "На всесвітніх змаганнях із бігу серед лідерів держав наш дорогий Леонід Ілліч зайняв почесне друге місце. А от президент Америки добіг до фінішу передостаннім". Звучить дуже по-різному, але і там, і там правда.

Совєцьку пропагандистську "правду" ставили на місце вільні голоси, звісно ж заборонені в Союзі. Але крізь усі заглушки і шуми до нас пробивалися "Радіо Свобода" та "Голос Америки". Найбільш відомі дисиденти, як ото В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Леонід Плющ, академік Сахаров, Йосип Тереля та інші умудрялися поштовими голубами, бойовими гусаками, бездротовим мольфарським зв'язком чи іншими подібними таємними способами передавати на Захід важливу інформацію, яка дуже швидко виходила в етер.

Таким чином ці радіостанції, поряд із НРУ та УГС були учасниками боротьби за українську незалежність. І, до речі, всю інформацію про захист від радіації після аварії на ЧАЕС ми отримували тільки від "Голосу Америки", бо російсько-совєцька окупаційна влада не те, що дбала про людей, а виганяла їх на демонстрації.

У перші десятиліття нашої Незалежності у нас сформувалися і виросли свої незалежні засоби масової інформації. Але були вони такими геть недовго. Три рівновеликі частини інформаційного простору дуже швидко зайняли рупори трьох сил: олігархату, нашої влади і Москви.

Оскільки на той час ні влада, ні багаті люди не проголосили бандерівське гасло "Геть від Москви", то, відповідно, весь наш простір буквально кишів ворожими наративами та чужою мовою. Дуже швидко настав момент, коли на нашому радіо української пісні звучало менше, ніж у совєцькі часи. А інформація подавалася так, що на всесвітніх змаганнях із бігу завжди перемагав власник тієї чи іншої компанії, яка платила гроші журналістам.

Ковтком свіжого повітря та своєрідним вітаміном для здорового глузду залишалися ті ж таки "західні голоси" та поодинокі незалежні видання, яким вдалося хоч частково залишитися на плаву. Саме ті, вже згадувані радіостанції, вели нас до свободи та рятували наші життя. Інформація про Помаранчевий Майдан та Революцію Гідності розліталася по світу саме завдяки їм. Бо у планетарному масштабі тільки вони могли конкурувати із совєцьким інформбюро та його правонаступниками, які своєю брехливою пропагандою та маніпулятивним поданням інформації заполонили світ.

Україна навіть сьогодні не має своїх інформаційних агентств у достатній кількості, але нині ми у центрі світової уваги через загрозу світової війни, через потенційне перемир'я, через зазіхання американців на наші надра, через те, що Європа нарешті зрозуміла, що вона під прицілом Москви і почала прокидатися. Тепер про нас пишуть ті, хто супроводжує дипломатів, хто працює у пресслужбах президентів, хто безпосередньо їздить до Києва та на лінію фронту. А до 2022 року більшість інформації про Україну ішла через російських посередників, які трактували факти так, як було вигідно їм.

Тут, тобто сьогодні, ми маємо багато плюсів та певні переваги. Але… Закриття адміністрацією Трампа, тобто фактичне вбивство RFE/RL - "Голосу Америки" й "Радіо Свобода" - це щось жахливе. На сайтах, наприклад, "Радіо Свобода", зберігається так багато інформації про нашу історію, про важливі події, про геноцид української нації, про злочини російської армії не тільки в цій війні, а в усіх конфліктах, на всіх континентах, куди ступав чобіт російського варвара.

Багаторічні дослідження, аналітика вчених, політологів, соціологів, істориків, журналістів - тепер у вільному доступі. Але якщо за хостинги ніхто не заплатить - куди подінеться ота вся жорстка, але необхідна нам правда? Та і свіжої інформації й незалежного аналізу подій ззовні країни ми отримуватимемо менше.

Американський сенатор від штату Орізона Джефф Марклей кілька днів тому поставив на офіційній пресконференції запитання: "Чи є Трамп російським агентом?". І пояснив, що має на увазі. Він каже, що, звісно, Дональд Трамп не є російським агентом, але жоден російський агент не зробив би за такий короткий час так багато для Росії, як це зробив Трамп. Сенатор озвучив п'ять пунктів:

1. Трамп повторює наративи Москви про те, що війну розпочала Україна, а Зеленський є диктатором;

2. Він розкрив ключові деталі переговорів ще до їхнього початку, заявивши, що не підтримає вступ України в НАТО;

3. Він припинив поставки озброєння Україні, підірвавши її боєздатність;

4. Він підірвав партнерство з Європою, яке було важливим для всіх протягом останніх 80 років, а це є головною метою Путіна;

5. Він зробив усе, щоб дискредитувати Зеленського на міжнародній арені, напавши на нього в Овальному кабінеті. І далі звучить ключове питання до уповноваженого представника Трампа Крістофера Ландау: чи міг би будь-який агент Росії зробити для цієї країни більше, ніж зробив президент США Дональд Трамп.

Слова, які прозвучали у відповідь із вуст Ландау, приголомшили всіх мислячих людей не тільки в Америці, але у всьому світі. Адже прозвучало буквально таке: "Трамп - єдина людина у Всесвіті, яка може зупинити цю війну". Це страшно. Культ руйнівника і афериста Трампа набирає обертів. Далі піде: батько великої Америки, збирач земель, борець за права білих, зокрема за права білих чоловіків… І т.д. і т.п. Але це тема іншого аналітичного дослідження.

Коли сенатор Джефф Марклей озвучував свої п'ять пунктів, рішення про припинення фінансування RFE/RL ще не було. Так би він озвучив шість пунктів. Але конкретної відповіді від представника Трампа все одно б не отримав. Бо "якби президентом США у 2022 році був Дональд Трамп, то війни в Україні не було б!"

Натомість ми можемо констатувати, що закриття цих інформаційних ресурсів - це чергова перемога Путіна, це удар по свободі слова, по свободі взагалі та по демократії у всьому світі. Бо де відсутня незалежна журналістика - там народжується диктатура. Якби не російська пропаганда, то не було б диктатора Путіна. Трамп почав робити кроки до встановлення своєї диктатури зі знищення світової мережі незалежної, добротної, вивіреної, аргументованої, мудрої журналістики. Нічого доброго це нам не принесе.

Gazeta.ua