Все, що потрібно світові - це українізація. І лагідною її не назвеш

Дивним чином світ останніми тижнями зазнав розлому не по осі Захід-Схід, а радше, Україна-Росія. Де російська цивілізація та її поширення на Європу й США (русифікація) позначається у поверненні до тираній та насильства, як основного інструменту політики й життя. Українізація, на противагу їй - це прагнення до свободи та боротьба проти тираній, навіть у ситуації безвиході. Що обере Європа перед обличчям неминучої загибелі?

Українізація світу. Насправді відбувається ось що. Російський та український суспільно-політичні проєкти боряться за те, хто запропонує світу кращу модель для наслідування.

Русифікація світу - повернення до тираній, імперій, насильства як ключового інструменту політики та життя. Українізація світу - боротьба проти тираній, навіть у ситуації безвиході, анархічна свобода, козацькі загони (навіть на рівні держав і між ними), сварки, конфлікти, нелюбов до ближнього, але коли треба - спільна боротьба, попри все.

Русифікація світу - удавана "твердість", яка базується на свідомості ката: насильство застосовується системно, але лише щодо слабших. Щодо сильніших - прогин. Українізація світу - на поверхні мʼякість і рихлість чорнозему, мʼякість тіл і душ, але коли треба, десь знаходиться залізна кольчуга, та й хребет, виявляється, може багато чого витримати. І виклик кидається сильнішим, бо тільки так здобувається слава.

Україна давно стала великою Січчю, але зараз на Січ доведеться перетворитися Європі. З купою отаманів, гетьманів, міщанської пасивності, але страхом загинути, який буде мобілізувати. Звісно, спочатку це усвідомить меншість. Питання в тому, наскільки вона зможе переконати пасивну більшість. Захід втратив фігуру батька-захисника - і тепер доведеться самоорганізуватися. Тобто вчитися в нас, зокрема. Хто переможе - невідомо. Все залежить від нас.

Але "ми" - стає поняттям досить широким. І американцям і європейцям, і багатьом іншим - час у нас чомусь повчитися.

Оригінал