Ультиматуми Трампа: ціна - по гривні відро

Спочатку вимагати від України частку ВВП, що перевищує навіть репарації для Німеччини за Першу Світову війну, кричати й погрожувати. А потім розвести руками - ну ні, то й ні. У такий гойдалках - увесь Трамп. Але навіщо йому так робити?

Тhe Telegraph: Трамп вимагає більшу частку українського ВВП, ніж репарації, накладені на Німеччину за Версальським мирним договором 1920 року.

Як я й писав неодноразово: Трамп діє наскоками - нахабними, обурливими, нереалістичними... Однак він насправді і не очікує, що кожен такий наскок спрацює. Це просто точкові уколи задля вивчення реакції. Зрештою, коли Зеленський відмовився підписувати в Мюнхені документ у тому вигляді, на якому наполягав Білий дім, жорсткий тиск з боку американських переговорників "несподівано зник, натомість з'явився конструктив і переговори з Венсом відбулися". Хоча попередньо були неймовірно жорсткі умови "США не мінятимуть умов ні в якому варіанті", "або підписуйте як є - або з вами навіть говорити Венс не буде"...

Так буде і з усіма іншими очевидно абсурдними умовами і вимогами Трампа (причому не тільки щодо України). Він просто от в такій манері вивчає реакції і промацує кожного візаві на прогин. Скажімо, щодо попередніх залякувань із серії "Україна приймає те рішення щодо припинення бойових дій, яке їй дає Трамп, або нехай розбирається сама". Сьогодні спецпредставник Келлоґ зробив практично протилежну заяву: "США не змушуватимуть Україну підписувати мирну угоду, а вислухають позиції всіх учасників процесу. Зеленський і народ України самостійно ухвалять це рішення".

Те саме щодо участі Європи в переговорах: практично одночасно прозвучало і "Європі не буде місця за столом переговорів" - і "ми залучимо взагалі всіх". Тобто, насправді варто мати свою тверду позицію, тоді випробувальні вкиди команди Трампа лишаються просто інформаційними вкидами, а не реальними ультиматумами.

Оригінал