Хто першим подружиться з новою владою в Сирії - осідлає газові потоки

Унаслідок поразки асадівсько-путінського режиму в Сирії в арабському світі з'явилася нова регіональна супердержава, яка за умови мінімальних втрат може отримати максимальну вигоду з нової ситуації, що складається в регіоні. Що це за країна?

Трамп запропонував Путіну почати діалог. Думки з цього приводу.

Трамп заявив, що пора завершувати все в Україні. По суті, він кинув пас Путіну, що пора починати діалог. Перша реперна точка для Путіна - 13.12. Справа в тому, що росіяни оголосили чергове закриття повітряного простору над Капустіним Яром з 10 по 13 грудня. А значить, що на ці дати вони готують чергову спробу ударити Орєшніком по Україні (Києву). Простіше кажучи, вдарити по Києву - означатиме послати Трампа з його пропозиціями.

Зараз вирішується питання російських баз в Сирії. Ми не можемо виключати, що вони можуть стати частиною домовленостей щодо України. Хоча гра тут значно ширша, ніж просто наявність воєнних баз, які є частиною великої гри росіян - перш за все, на африканському континенті. Для розуміння того, що це за ширша гра, дозволю собі дати велику цитату з поста Ігоря Тишкевича:

"Якщо в Дамаску не почнеться громадянська війна між групами опозиції (війна проти курдів не рахується - її тією чи іншою мірою протурецькі сили продовжуватимуть), тобто можливість реанімувати обидва проєкти. Першим піде Arab Gas Pipeline. А далі можливий і запуск будівництва "труби" з Катару до Туреччини. Тут головне - політичне рішення "нової влади", визначення маршруту з відведенням землі (тут важливо, щоб у можливі конфлікти з місцевим населенням вступала саме "нова, демократична" влада) і згода на присутність іноземних ПВК чи армійських підрозділів охорони об'єкта.

Тобто, від моменту початку реалізації трубопроводу з Катару потрібен рік стійкості нового уряду, який забезпечить потрібні рішення. Далі вже можна працювати. Найцікавіше, що в реалізації таких проєктів будуть зацікавлені країни ЄС (газ піде до них). Противником можуть стати США та Іран (якщо він не буде учасником проєктів). Але з Вашингтоном можна домовитися, враховуючи зростаючу вагу Туреччини в регіоні. А ось для РФ це погано, набагато болючіше, ніж можлива евакуація військових баз. Тому що:

Лінійне: РФ втрачає європейський ринок газу. І причина тут не у санкціях. Просто катарський газ (як і єгипетський), доставлений трубопровідною системою, буде дешевшим за російський. Там банально собівартість видобутку нижча.

Нелінійне або політичне. Регіон. Туреччина вже стає регіональною супердержавою. І посилення її в енергетичній сфері матиме для РФ неприємні наслідки на Кавказі та в Центральній Азії. При цьому окреме застереження для мрійників: Туреччина не піде "священною війною проти РФ". Ердоган уже двічі (вперше з Карабахом) показав, що таке політика: мовчиш про плани, навіть працюєш із РФ, а потім, у потрібний момент, дієш швидко.

Нелінійне геополітичне. Тут уже йдеться про ослаблення позицій Росії в арабському світі. Вона не зникне як партнер (проєкти в Єгипті, Алжирі, Лівії, Ірані, Іраку, Афганістані, Пакистані тривають), але дещо втратить "у вазі" як партнер. А Туреччина вже навіть не заявила, а просто підтвердила факт появи нової регіональної супердержави".

Це ті нові реалії, які ми не можемо ігнорувати, коли плануємо наші подальші дії.

Оригінал