А росіяни де? Чому проти чекістського режиму б'ються українці?

Близько мільйона росіян залишили РФ після початку повномасштабного вторгнення. Однак скільки з них повернулося, щоб зі зброєю в руках боротися з путінським режимом?

Як я вже неодноразово писав і говорив, на мою думку, перемога України та подальше мирне життя можливі лише за умови глибинних змін усередині Росії. Після зміни режиму, зокрема.

Зміна режиму Путіна, зміна вектора пропаганди та зовнішньої агресивної політики - необхідні умови для співіснування України та Росії. Не для дружби та співпраці (тут прірва пролягла надовго, на покоління), а просто для того, щоб кордон перестав бути лінією фронту.

Війна йде не за захоплення Курщини чи Московщини, не за вихід на Уральський хребет чи до Тихого океану, не за те, щоби підняти прапор над мурманськими сопками. Україна не має територіальних претензій і ми визнаємо кордони РФ у домовленостях 91 року. Але ми вкрай зацікавлені у зміні режиму всередині РФ та поверненні окупованих Росією українських територій. Це вступ. Тепер, власне, амбула.

Росію, за скромними підрахунками, залишило близько мільйона людей. Це найбільша хвиля імміграції, починаючи з початку минулого століття, з Жовтневого перевороту та громадянської війни. За ідеєю, люди, які виїхали з РФ із політичних міркувань, повинні дуже хотіти зміни режиму. Падіння нинішньої російської влади для них - єдиний спосіб повернутися додому.

Однак із мільйона людей не знайшлося навіть 50 тисяч тих, хто готовий, взявши в руки зброю, разом із українцями боротися за це. За можливість повернутися до своєї країни. За падіння режиму чекістів та злодіїв. За свободу та мирне життя своєї країни. Не знайшлося. Ні 50-ти тисяч, ні п'яти. Власне, це все. Я без претензій. Просто констатація факту.

Оригінал