Мобілізація і дезертирство в російській армії - столітній спадок імперії

Чому в роки Другої світової в Червону армію мобілізували втричі більше людей, аніж необхідно? І чому це проливає світло на нинішню курську кампанію?

Вивчаючи історію Другої світової, я дивувався, як могло статися, що мобілізація в Червону Армію у 1941 втричі перевищувала її кількість. За логікою, мобілізація має дорівнювати штатній кількості особового складу мінус вбиті, поранені та полонені, яких треба замінити.

Кількість вбитих відома, поранених можна оцінити за стандартними співвідношеннями, полонених педантичні нацисти акуратно обліковували, а вже потім морили голодом. Не виходить формула. Лише згодом цю загадку роз'яснили Віктор Суворов і Марк Солонін. Формула не враховує дезертирство у масштабах такого же порядку величин, що й мобілізація. Набрані люди розбігалися, їх ловили і ставили в стрій ще раз, а вони тікали знову й знову. Ось чому ситуація з російськими строковиками на Курщині зовсім інша, ніж з контрактниками в зоні бойових дій.

Оригінал