Мобілізація і дезертирство в російській армії - столітній спадок імперії

Чому в роки Другої світової в Червону армію мобілізували втричі більше людей, аніж необхідно? І чому це проливає світло на нинішню курську кампанію?

Вивчаючи історію Другої світової, я дивувався, як могло статися, що мобілізація в Червону Армію у 1941 втричі перевищувала її кількість. За логікою, мобілізація має дорівнювати штатній кількості особового складу мінус вбиті, поранені та полонені, яких треба замінити.

Формула не враховує дезертирство у масштабах такого же порядку величин, що й мобілізація. Набрані люди розбігалися, їх ловили і ставили в стрій ще раз, а вони тікали знову й знову

Кількість вбитих відома, поранених можна оцінити за стандартними співвідношеннями, полонених педантичні нацисти акуратно обліковували, а вже потім морили голодом. Не виходить формула. Лише згодом цю загадку роз'яснили Віктор Суворов і Марк Солонін. Формула не враховує дезертирство у масштабах такого же порядку величин, що й мобілізація. Набрані люди розбігалися, їх ловили і ставили в стрій ще раз, а вони тікали знову й знову. Ось чому ситуація з російськими строковиками на Курщині зовсім інша, ніж з контрактниками в зоні бойових дій.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі