Орбан перемагає там, де програв Медведчук. Чиє нині Закарпаття?

Тут панує РПЦ, частина мешканців не знають української мови, натомість мають подвійне українсько-угорське громадянство. Чи насправді із Закарпаттям усе так погано?

Певно, найбільше гібридність нинішньої війни відчувається на Закарпатті. Хоча ракети сюди не долітають, але ж війна - це не тільки ракети.

Ще до 2013-го кремлівські спецслужби ґрунтовно підтримували політичне русинство. Жменька сепаратистів, зокрема отець московського патріархату Закарпаття Димитрій Сидор, проводили підпільну роботу, поширювали схвалену Москвою інформацію, проводили з'їзди за кордоном. На одному такому зібранні прем'єрміністром Підкарпатської Русі обрали такого собі Петра Гецка. Він влаштувався на роботу в інтернет-центр Ужгородської міської бібліотеки, а у вільний час їздив по області, зустрічався з людьми і пропонував відкрити інтернет-центри у сільських і міських бібліотеках Закарпаття. Комп'ютери, програмне забезпечення та підключення до мережі залишав за собою.

Якось, після міцної "кави" (Петро із сусіднього села і я його добре знаю), я поділився сумнівами: тут щось не так. Я був би радий, щоб у нашій Довжанській бібліотеці було кілька сучасних комп'ютерів. Але які умови? Що ми маємо зробити, як заплатити за такий щедрий дарунок? Адже безкоштовний сир буває тільки у мишоловці… "А нічого робити не треба, - відповів Петро. - Просто користувачі зможуть відвідувати тільки російські сайти". Після чергової міцної "кави" чоловік по секрету, як "своєму", зізнався, що фінансує усе це Газпром.

Коли почалися нездорові процеси та підготовка Москви до анексії наших територій на Донбасі, так званий прем'єрміністр так званої Підкарпатської Русі звернувся офіційно до уряду РФ із проханням "визнати Підкарпатську Русь незалежною від України державою".

Тут мушу відійти трохи від теми і сказати, що найбільше в політиці закарпатці люблять гроші. Весь "уряд Підкарпатської Русі" брехав покровителям із ФСБ про те, що кількість прихильників сепарації Закарпаття аж зашкалює. Тут майже всі тільки і думають про відокремлення від України із перспективою приєднання до Росії. Так само соціал-демократи брехали Медведчуку, який так само працював на Путіна. Представник цієї партії їздив, наприклад, по Іршавському району, зупинявся в центрах сіл і пропонував усім зробити безкоштовне фото на документи. Повертаючись у райцентр, він робив по одній додатковій фотографії. Таким чином кількість соціал-демократів у сотні разів перевищила кількість комуністів у СРСР. Звісно, на утримання такої партії прихильників кум Путіна виділяв значні кошти. Бо ж був депутатом від нашого округу.

Але повернемося до теми. Із проголошенням Закарпатської Народної республіки не вийшло нічого. Бо закарпатці гроші взяли, і на тому все. Нам добре в Україні. Так, ми русини, але русини від слова Русь, а не від слова Росія. А Русь - це Україна.

Зазнавши повного провалу своїх планів щодо реалізації "русинського питання" та "медведчуківської політики" (Петро Гецко втік до Москви, а Медведчук заховався за кріслом заступника голови Верховної Ради України), кремлівські спецслужби після 2014 року основну увагу спрямували на "московське православ'я". Хоча і до того церкви не були обділені увагою. Для того, наприклад, щоб священник вів відкриту агітацію на президентських виборах за Януковича, він отримував 5000 доларів. Але після початку війни політика дещо змінилася.

Штатний московський пропагандист у Закарпатті, настоятель Кафедрального Хресто-Воздвиженського собору в Ужгороді отець Димитрій Сидор до 2022 року відкрито агітував прихожан та публікував свої виступи на православному сайті (російською мовою, щоб куратори могли пересвідчуватися у його вірнопідданстві) проти Православної Церкви України. Називав розкольниками всіх, хто насмілиться туди перейти і обіцяв їм анафему. Адже переходити до іншої церкви - це неспасенний гріх. І тільки після того, як отця судили за сепаратизм, після того, як його після повномасштабного вторгнення викликали до суду (але не посадили), він змінив риторику. Тепер він каже, що якщо православне Закарпаття і перейде кудись, то тільки до Сербського Патріархату. Бо до Сербського - то не гріх.

Чомусь наше славне СБУ недооцінює небезпеку, яку приховує московська церква в Україні. Адже якщо проаналізувати, це набагато небезпечніше, ніж політичне русинство. Бо тут парафіян уводять в оману, вкладають в їхні голови сепаратистські ідеї, спонукають до фанатизму… 490 православних громад області і не думають, попри вимоги закону, міняти приналежність до Патріархату. У перші дні після повномасштабного вторгнення Закарпаття прийняло тисячі вимушених переселенців, а православні монастирі - жодного. До прикладу, Липчанський жіночий монастир Пресвятої Богородиці мав можливість забезпечити усім необхідним не менше трьох сотень людей. За радянських часів там була розміщена школа-інтернат - приміщень достатньо. У інших монастирях теж є такі можливості, але… Люди казали, що це казарми для російських окупантів.

При похованні Героїв, які загинули на фронтах російсько-української великої війни, священники цієї церкви ніколи не згадують про війну і про агресора. Вони кажуть: загинув у боротьбі з темними силами. А Молитву за Україну у цих церквах заборонено виконувати категорично…

Після 24 лютого 2022 року дещо в житті Закарпаття змінилося. Тепер тут більше відчуваються угорські впливи. Московські причаїлися. Кажуть, що ворожі ракети не долітають до нашого краю тому, що Орбан домовився з Путіним. Ніби той віддає Закарпаття Угорщині. Так то чи ні - невідомо. Але Угорщина часто блокує військову допомогу Заходу Україні. А впливи угорців на обласну політику посилилися, хоча тривали й до того. У Берегівському районі на багатьох державних установах вивішували два прапори: український та угорський. Активізувалися культурні товариства, які ініціюють встановлення пам'ятників угорським політичним та державним діячам у наших населених пунктах. Деякі села, де проживає більшість етнічних угорців і, відповідно, вони мають більшість депутатів у місцевій раді, змінили свої назви на угорські. Навіть у Мукачівському замку було встановлено найбільшого їхнього турула - символ визвольної боротьби угорського народу проти Австрії. Правда, його потім зняли.

На Закарпатті вільно і безперешкодно діють дві угорські партії: "КМКС", тобто Партія угорців України та Демократична партія угорців України, які опосередковано і всупереч закону фінансуються урядом Угорщини. Мають депутатів у місцевих та обласній раді. Очолюють партії екснардеп від БПП Василь Брензович, який у Верховній Раді VIII скликання зареєстрував найбільшу кількість благодійних організацій, та Ласлов Зубанич. Вони є й учасниками фондів, заснованих угорським урядом, які активно надають фінансову допомогу мешканцям Закарпаття. Щоб не бути голослівним, скажу таке. У селі Ракошино мукачівського району, де проживає невеличка кількість угорців, моя знайома українка віддала сина у клас із угорською мовою навчання. На питання, для чого це їй, відповіла: "А чого б і ні? Син вивчить угорську, а це йому у житті знадобиться. Крім того, угорський уряд кожній дитині, яка вчиться в подібних класах, виділяє щорічно по 800 євро. А це моя зарплата за три місяці".

В області функціонують 72 школи з угорською мовою навчання. В українських школах є класи з угорською мовою навчання, а в Ужгородському Національному університеті - факультет. Загалом у школах функціонує 768 класів, де вчиться 13247 учнів.

А тепер ще повернемося до керівника угорської партії КМКС Василя Брензовича. Ось що повідомляє про нього Рух ЧЕСНО: Народний депутат 8 скликання. Голова підкомітету з питань міжнаціональних відносин Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Прогульник засідань Верховної Ради 8 скликання. Депутат Закарпатської обласної ради 3,4,5,6 скликань. Перші два рази як самовисуванець, наступні - від КМКС. З 2014 - перший заступник голови Закарпатської обласної ради. З 2011 по 2014 рік був головою комісії з питань бюджету Закарпатської обласної ради. З 2006 по 2010 був на посаді заступника голови Закарпатської обласної ради. До обласної ради був депутатом Берегівської районної ради. Працював викладачем Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, завідувачем літературного відділу Берегівського угорського національного театру імені Ієша, вчителем у школі". Із цього всього випливає, що вплив на політику та життя області у нього був неабиякий.

У 2020 році СБУ проводила обшуки в приміщенні організацій та фондів, які очолював Брензович. Тоді виявили низку друкованих матеріалів, які популяризують так звану Велику Угорщину, та заклики до створення етнічної автономії на Закарпатті. Після цього Брензович втік з України та вже четвертий рік отримує угорський притулок, стверджуючи про підтримку його діяльності з боку сусіднього уряду. А очолювані ним партія, організації та фонди - досі працюють.

Партія КМКС має близнюка, громадську організацію. Але сайт партії майже порожній, на відміну від сайту однойменної ГО. Вона щотижня публікує десятки заяв організації до ВРУ щодо утисків прав угорської меншини та про антиугорські акції в Україні, які перекладені з угорської ще двома мовами - українською та англійською.

Той самий Рух ЧЕСНО повідомляє, що у 2020 році 170 тисяч гривень допомоги від одного із фондів отримав Гейза Ковач - головний редактор телеканалу TV21 Ungvár, власний кореспондент MTVA на Закарпатті. Він же був нагороджений Золотим хрестом "За заслуги" президентом Угорщини Яношем Адером.

З вересня по жовтень 2020 року через Facebook було запущено 49 рекламних дописів (майже всі - угорською мовою) вартістю в понад 100 доларів кожен. Такі самі агітаційні відео на своїх сторінках публікували керівник партії Василь Брензович, керівник молодіжної організацій КМКС Іштван Добса та ще дві організації. Агітаційна реклама вартістю понад 10 тисяч доларів не була вказана в партійних звітах. Тоді "КМКС" Партія угорців України здобула 130 мандатів, а Демократична партія угорців України - 23 мандати в місцевих радах. Крім того, в день місцевих виборів 2020 року фіксували пряму агітацію на підтримку КМКС з боку державного секретаря з питань національної політики Угорщини Яноша Потапі.

"КМКС" Партії угорців України за останні чотири роки переказали понад 3,5 мільйона гривень - і лише три донори, найщедріший з яких зробив пожертву на 3,4 мільйона. І цей донор - ГО "Товариство угорської культури Закарпаття", яка лише за останній рік офіційно отримала дохід у понад 55 мільйонів гривень.

Не знаю як вам, але мені оця ситуація дуже нагадує ситуацію напередодні вторгнення в Україну армії нашого найбільшого ворога у 2014 році. Від цього тривожно.