Колгосп? Кріпацтво! Чи можна прожити на 5 коп у день

Менш, ніж 60 років тому українські селяни почали отримувати зарплату грошима, а не трудоднями. Ще пізніше - їм видали паспорти громадян СРСР. Яким чином українці потрапили у це рабство?

58 років тому радянські колгоспники вперше почали отримувати за свою роботу гроші. А що було до цього, спитаєте ви? Чому замість грошей вони отримували так звані "трудодні"? Ну що ж, давайте згадаємо, як українське селянство до 01 липня 1966 року працювало фактично задарма, в рабстві під гнітом московського окупаційного режиму.

Селянська праця в колгоспах, починаючи з 1931 року, відбувалася не за гроші, а за так звані трудодні. Фактично, це було щось на кшталт кріпацтва. Праця селян обраховувалась за виконання різних категорій праці (їх було від 7 до 9) не грошима, а "трудоднями". Тобто колгоспнику, який тяжко працював і виконав денну норму найпростішої праці, записували 0,5 трудодня, за працю 9 категорії - 4,5 трудодні.

Вартість трудодня встановлювалася в кінці року, коли суму продуктів і грошей, які залишилися для розподілу в колгоспі, ділили на число трудоднів усіх колгоспників за рік. І лише тоді кожен працівник одержував винагороду відповідно до кількості відроблених днів. Тобто, оплата праці за допомогою трудоднів була одним із методів експлуатації колгоспників.

Для колгоспника не було жодного зв'язку між його працею протягом року й оплатою трудоднів, наслідком чого була дуже низька продуктивність праці в колгоспному господарстві. Нерідко людина отримувала менший заробіток за трудодень, ніж норма хліба на одну людину в блокадному Ленінграді чи на одного ув'язненого радянських концтаборів. Не вірите? Подивіться на це фото.

Можна порахувати інакше: 13 років - це 4748 днів, включно з високосними. Тобто, цей колгоспник - жив на 200 грамів зерна та 5 копійок грошей на день

Тут видно, що за 13 років каторжної праці власнику цієї книжки колгоспника (до речі, заповненої "заднім числом") нарахували лише 1240 трудоднів, за які він отримав 989 кілограмів зерна та 218 рублів 29 копійок грошей. По 800 грамів зерна та 18 копійок на трудодень. Можна порахувати інакше: 13 років - це 4748 днів, включно з високосними. Тобто, цей колгоспник - жив на 200 грамів зерна та 5 копійок грошей на день.

Такі от справи… Та й після 1966 року ситуація ненабагато покращилась. Зарплата селянина становила 30-40 карбованців, а це просто мізер. Чому так сталось? Чому селяни у 20 столітті фактично були кріпаками? Ключова причина в тому, що селяни вирішили не підтримувати Українську державу та не пішли мобілізовуватись у війська Петлюри.

"Ми втомились, у нас урожай, хай діти багатих воюють, ми народжені не для війни, а для праці", - ну й інші десятки аргументів, які за сто років ніяк не змінилися. Чим усе завершилося - ви знаєте. Армія УНР, яка не змогла мобілізувати українців, була знищена. Україну - окупували росіяни. А селяни, які не пішли захищати свою державу - стали рабами московських окупантів. Сподіваюсь, уроки минулого будуть вивчені та не повторяться.

Ми зачистимо державу і більше ніколи дне станемо рабами московських катів.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі