Путіну потрібна війна між обома Кореями. Та чи треба вона Китаю?

У російського диктатора небагатий вибір союзників у війні проти України. Ще менший вибір - можливостей закінчити цю війну швидко. А от розпалити нове вогнище конфлікту, щоб відтягти увагу і загальмувати допомогу Україні - запросто?

Про візит Путіна до Північної Кореї було так багато написано, що здавалося б, усі аспекти цього політичного вояжу були розглянуті. Проте за лаштунками пишної зустрічі двох диктаторів проглядається ще один важливий момент. Після відвідин Путіна, Північна Корея стала ще більшим джерелом дестабілізації в регіоні. До кінця й досі не зрозуміло, про що насправді домовилися Путін і Кім Чен Ин. На що, крім постачання снарядів і ракет з КНДР, сьогодні розраховує Москва.

Одним із варіантів "інтернаціональної допомоги" Північної Кореї Російській Федерації може стати надсилання північнокорейських солдатів на фронти російсько-української війни. Мова про таку "допомогу" велася. Питання тільки в тому, чи наважиться на подібну авантюру Кім Чен Ин? Адже попри всю його політичну відмороженість, він не може не розуміти, що перекидання військових за більше, як 10 тисяч кілометрів від КНДР, справа ризикована з усіх боків. Якщо Кім надішле 1 мільйон північнокорейських солдат, про що мріють у Москві, то з чим він тоді залишиться сам?

Адже армія північнокорейського диктатора нині налічує 1,28 мільйона чоловік. А ще 600 тисяч перебувають у резерві. Припустимо, Москві вдасться умовити Кім Чен Ина на згубний для нього крок. Але як перекинути таку кількість осіб на величезну відстань через територію Російської Федерації? Не кажучи вже про те, хто буде забезпечувати харчами цю орду.

Припустимо, що Кремлю навіть вдасться знайти достатньо товарних вагонів. Проте яким чином провернути цю авантюру в дійсності - не розуміє ніхто з новоспечених "стратегічних союзників". Скільки часу відбуватиметься переміщення цієї північнокорейської армії, і навіть де знайти достатньо питної води, щоб ці майбутні "вояки" не віддали кінці задовго до того, як незаконно потраплять на українські землі.

Це тільки один з аспектів можливих домовленостей Путіна і Кім Чен Ина. Інший, і не менш важливий - це згода північнокорейського диктатора спровокувати новий конфлікт з Південною Кореєю. Зрозуміло, що для Кім Чен Ина це дуже ризикований крок. І Путіну, для того, щоб Кім на нього наважився, потрібно запропонувати тому щось геть екстраординарне.

Кремлю потрібно організувати ще декілька вогнищ світової нестабільності, аби відволікти увагу Сполучених Штатів і об'єднаної Європи від злочинної війни Росії в Україні. Тут потрібно пригадати, що Москві вдалося спровокувати ХАМАС для нападу на Ізраїль. Що миттєво перемкнуло увагу світової спільноти від нашої війни, і, значною мірою, перемкнуло цю увагу на регіон Близького Сходу.

Однак повністю Путіну не вдалося досягти своїх цілей. Далі він зробив спробу збурити задавнений конфлікт на Балканах, але тут у нього не вийшло. Тому на даний момент розв'язання війни між Північною і Південною Кореєю є останнім шансом Путіна.

Російський диктатор переконав головного північнокорейця, що війна Путіна в Україні в інтересах Північної Кореї. Тепер його головне завдання - переконати Кім Чен Ина в тому, що й війна між КНДР і Південною Кореєю в інтересах Пхеньяна. Можливо, за цю геополітичну послугу Росії Кім вимагатиме передати йому ще більше сучасних ядерних технологій, але загнаний у глухий кут Путін здатен піти на все, щоб тільки добитися свого в Україні.

Війна між двома Кореями може початися з того, що КНДР зі своєї території розпочне артилерійські обстріли Південної Кореї. Зрозуміло, що Сеул змушений буде відповідати на подібну агресію. У такому випадку Північна Корея продовжуватиме збільшувати ескалацію, одночасно тестуючи при цьому реакцію Сполучених Штатів і їхніх союзників по НАТО.

Та для Москви важливо, щоб війська КНДР перейшли на територію Південної Кореї, бо лише у такому разі там можуть сподіватися, що цей конфлікт не згасне, не дійшовши до необхідного Кремлю рівня напруженості.

Тут все залежатиме від того, наскільки сам Кім Чен Ин готовий переходити лінію неповернення. Адже взаємні обстріли територій ще не можна вважати повноцінною війною. І завжди залишається шанс відкотити взаємну ескалацію до минулого рівня - "ні війни, ні миру". Але якщо конфлікт досягне наступного рівня - буде дуже сумнівно, що воно не матиме трагічного для обох сторін продовження.

Такий широкомасштабний конфлікт між Північною і Південною Кореєю необхідний Путіну саме зараз, а не тоді, коли Кім Чен Ин визріє до його початку. Тому, ймовірно, саме зараз між Москвою і Пхеньяном відбуваються таємні торги щодо часу і можливості розпочати широкомасштабну війну між КНДР і Південною Кореєю.

Єдиним плюсом у ситуації, котра об'єктивно складається, є те, що на сьогодні лідер Китаю Сі Цзіньпін не зацікавлений у тому, щоб обидва політичні васали - Путін і Кім Чен Ин - затіяли без благословення Пекіна свою самостійну ризиковану гру, здатну ще більше похитнути й без того напруженні взаємини КНР із колективним Заходом. Китай вже декілька разів стримував Росію від застосування ядерної зброї у війні з Україною. І також важливо, яке остаточне рішення приймуть в Пекіні щодо зростання ескалації між КНДР і Південною Кореєю.

Очевидно, що Сі Цзіньпіну не потрібна війна на своєму задньому дворі, яким для Китаю є Північна Корея. Хоча якщо Путін і Кім Чен Ин продовжуватимуть намагатися й далі вийти з-під контролю Пекіна, не можна виключати, що це трагічним чином може вплинути на подальшу долю цих тоталітарних диктаторів. Китай завжди прагматично діяв щодо своїх союзників. Але коли ці союзники перетворилися на його васалів, то він не буде панькатися з тими, хто порушує негласні домовленості, чи починає без узгодження або дозволу свою самостійну геополітичну гру.

Так що чи буде, чи ні війна між Північною і Південною Кореєю тепер залежатиме від того, наскільки Сі Цзіньпін бачитиме у ній сенс. Поки що такий сенс для Пекіна явно не проглядається.

Gazeta.ua