Ми сильні - коли ми разом. Коли робимо зусилля берегти одне одного
Війна вчить нас скромності - адже кожен сам по собі має мінімальні шанси на виживання. Однак разом ми робимо багато. І головне - не допустити розколу, ані в собі, ні в спільноті
Я скажу про себе: війна вчить скромності. Скромності оцінок, суджень про інших, діагнозів і т.д. Так, війна мене вчить радикалізму щодо ворогів, але поміркованості і скромності щодо своїх. Скромність не означає дрібності. Війна, навпаки - мусить навчати поєднувати think small і think big. Бачити деталі і бачити горизонти.
Але скромність означає усвідомлення, як мало ми можемо наодинці. І як багато ми можемо разом. Ось це відчуття "як мало ми можемо наодинці" мене особисто спонукає не до російського синдрому "маленьких людей", які "нічого не вирішують" - а до протилежної думки: ми здатні щось змінити, якщо будемо робити разом. І: ми можемо і маємо робити більше.
Зусилля потрібне, щоб зібрати щось докупи. Спільність сьогодні - це дія неприродна і надприродна. Тобто людська, культурна, і трішки божественна
Тому я особисто постійно шукаю те, що нас обʼєднує, а не розʼєднує. Бо це складніше завдання. Бо в наш час відмінності та розколи - на поверхні. Ми розколоті всередині самих себе, як індивіди - що ж уже говорити про групи. Досвіди війни розколюють суспільство катастрофічно. Ми "дивіди", розколоті і розколювані, розстрощені і розтрощувані нескінченно, і це сьогодні природна реальність. Зусилля потрібне, щоб зібрати щось докупи. Спільність сьогодні - це дія неприродна і надприродна. Тобто людська, культурна, і трішки божественна. Тому війна вчить, що крайній індивідуалізм програє, якщо він падає в прірву нарцисизму і самовпевненої категоричності. Нас рятує те, що ми не лише індивіди - а й ще здатні будувати спільноти. І те, що в цих спільнотах ми продовжуємо існувати як унікальні індивіди, з усіма нашими особливостями.
...ключовий талант нинішніх часів - це, зокрема, і будувати спільноти. Підтримувати спільноти. Зміцнювати спільноти. Воєнні, волонтерські, культурні, логістичні, місцево-територіальні, національні
Тому ключовий талант нинішніх часів - це, зокрема, і будувати спільноти. Підтримувати спільноти. Зміцнювати спільноти. Воєнні, волонтерські, культурні, логістичні, місцево-територіальні, національні. І розуміти, що спільноти - тендітні і смертні, не менш смертні, ніж індивіди. Тому з ними треба акуратно. Бо інколи пораниш так, що потім кров не зупинити, тому краплі і океан, усе це, знову.
А закінчу історією. Якось у ТЦК підходить до мене військовий і починає щось радісно розповідати:
- Сірьожа, - каже він. Ти памʼятаєш як...
Я уважно слухаю. Десь на другій хвилині його історії він пильно дивиться на мене, і каже. "Ой, а ти ж не Сірьожа"
- Не Сірьожа, - підтверджую я.
- А знаєш, - каже він, - схожий, як дві краплі в океані...
Коментарі