Чому Захід боїться війни з Росією? Уроки Кісінджера

Генрі Кісінджер помер минулоріч, але сьогодні міг би святкувати сторічний ювілей. Чого ми можемо навчитися у великого політика?

Генрі Кіссінджер, у якого сьогодні день народження, був і ще той дід (маю на увазі його великий геополітичний досвід, та й життя у 100 років). Він здійснив (я вже колись про це писала) майже революційну трансформацію щодо своєї ж позиції на останньому році життя. Публічно підтримав вступ України в НАТО (здається, на Давосі), зазначивши, що після війни ідея нейтралітету більше не має сенсу.

Про цей його вислів багато хто потім написав/сказав. Але там була й інша частина висловлювання, яка стосувалася переговорів. Кіссінджер сказав, що ні Росія, ні Україна зараз не готові до переговорів, але "вони важливі, бо не дозволять війні стати війною проти самої РФ".

У цій другій частині висловлювання впізнається звичний Кіссінджер, де читається "не провокувати Росію як ядерну державу". Але справа у тому, що на Заході дійсно є багато тих (а, може, є і неоголошений консенсус), хто вважають, що перейти до більш рішучих дій у допомозі Україні можна лише тоді, коли буде розуміння альтернативи сьогоднішній Росії. Не просто на рівні персоналій, а на рівні процесів. Хоча є й розуміння того, що зупинити військовий курс якраз може внутрішня розбалансованість, коли влада змушена бути переключити увагу на внутрішні процеси.

Третій рік війни показав, що Кремль ще більше переводить країну на військові рейки, з прицілом уже й на сам Захід (принаймні, Європу так точно). Але цей запит на розуміння альтернативи на Заході всеодно є. Це вже питання до тієї частини росіян, які проти війни. Вони якраз можуть формулювати такі альтернативи, і переконувати Захід у необхідності перемоги України.

Оригінал