Російські боти активізувалися офлайн - пильнуймо

Практики радянського КДБ перейняла терористична Росія. Що треба про це знати та як діяти у відповідь?

"КЛИКУНИ". Що ж, нарешті я це почула наживо! І термін сам собою знайшовся - "кликуни": так в українських середньовічних містах, зокрема в Луцьку, звалися громадські оповісники, які гучно викликували на публіку важливі новини, - професія була гідна й шанована, і мені щиро шкода, що не можу тепер знайти вдалішої назви для "викликувачів" зовсім іншого штибу: тих, кого ще КДБ запускав свого часу в "місця масового скупчення населення" (черги, гром. транспорт) із пропаґандистськими текстами "на підтримку політики партії й уряду", виголошуваними буцімто "від себе" (по-сьогоднішньому кажучи, боти офлайн). Те, що вони мали б у цій війні бути серед нас, поруч із ждунами й наводчиками, здається цілком логічним, але якось ніколи досі мені не траплялось чути ані бадьорого всезнайки-дідуся, ні енергійної тітоньки передпенсійного віку (найчастіші категорії "кликунів по-радянськи"!), які професійно вивалювали б на юрбу кремлівські методички, - і от, нарешті, сталося!

Експрес Луцьк-Київ, тільки-но всі повмощувалися, от-от рушимо. І з передніх рядів лунає на цілий вагон саме такий енергійний, підкреслено "сценічний" жіночий голос:
- Це ж тепер Зеленський в Швейцарію поїде, перемовини про мир будуть... хоть би швидше!..
(Відповідь сусідів: невиразне мимрення)
- Та, ото якби з самого початку договорились, то й війни б не було! (Сміх) Зразу треба було той Донбас віддавать, там нічого українського не було ніколи!..
Інший жіночий голос, протестуючи: - Ну да, а потом до Кієва оддать...
Ще інший: - А потім до Львова...
- Ви думаєте, пішли б далі? - сурмить "кликунка". - А я так не думаю! Я вважаю, що краще поганий мир, чим добра війна!
("Худой мир лучше доброй ссоры", - впізнаю подумки гугль-транслейт: початковий текст, значить, по-російськи писався.)кликунка" тим часом переходить в наступ (сценарно грамотно, якби я була її шефом, я б її похвалила!):
- Це, кого війна не коснулася, то може так думати... Вас вона, видно, не коснулася!
- Ага, нє коснулась, канєшна, - огризається опонентка, - нас в Ірпєнє нє бомбілі... Смєнім тєму!
"Кликунка" на секунду замовкає (прокол вийшов, треба витягати нову методичку!), - але тут-таки відновлюється й без тіні збентеження заходить на другий круг:
- А я вважаю, що поганий мир краще доброї війни! Це моя така думка...
Тут уже не витримую я - і собі підвищую з місця голос на цілий вагон:
- Я дуже перепрошую! Такі свої думки тримайте при собі, будь ласка, бо когось вони можуть і травмувати! Ви говорите так, щоб вас усі чули. Я вас чути не хочу!

У вагоні западає могильна тиша - хвилини на дві. Більше "кликунка" не озивалась до самого кінця подорожі (а може, вийшла на якійсь із станцій продовжити працю на іншому маршруті, хто ж їх знає, як у них там).

Висновок: Треба супостатам передишку, ах як треба - для переведення їхньої економіки на воєнні рейки; просто так, "мимохідь" це зробити не вдасться... Всі ставки зроблено на червневі перемовини, всі гроші кинуто по всіх доступних каналах (раз навіть "кликуни" повилазили!) - аж нудно здумати, скільки крику й смороду на нас чекає в найближчий місяць...
Отож донатимо, пильнуємо - і тримаємо стріху обома руками.

Оригінал