Путінський суспільний договір: смерть як валюта
Двадцятилітнє правління Путіна перетворило Росію на державу-табір, де чи не єдиним соціальним ліфтом є участь у так званій СВО
У якомусь сенсі Путін - гоголівський Чічіков. Але відʼємний. Отріцатєльний Чічіков. Він так само скуповує мертві душі, тільки в іншій формі. Він не уречевлює душу померлої людини, перетворюючи її на товар для махінацій і наділяючи ціною, як герой Гоголя, а пропонує злочинну схему у формі суспільного договору, за яким пропонується розтяжка, де на одному полюсі - соціальний ліфт (офіцерська карʼєра, сплата кредитів, іпотеки, соціальні пільги ветерана), а на другому смерть.
Путін розробив систему, в якій смерть є валютою. Такою ж, як нафта, алюміній чи "Братья Карамазови". Конвеєр смерті дозволяє існувати путінській системі в умовах її найбільшого напруження
Налєво пайдьош - утюґ найдьош, направо пайдьош - памрьош, прямо пайдьош - ноґу атарвьот. І все це в умовах абсолютної лояльності жіночого населення. Путін створив конвеєр гроші-душа-гроші, в якому русская рулєтка, чи то пак розтяжка, крім смерті чи каліцтва, пропонує широкий спектр духовно-психічних розладів. Тобто Путін розробив систему, в якій смерть є валютою. Такою ж, як нафта, алюміній чи "Братья Карамазови". Конвеєр смерті дозволяє існувати путінській системі в умовах її найбільшого напруження.
Виробництво мертвих душ, поставлене на конвеєр у країні, де 90% мають шанс померти або від горілки, або від тюрми, відкриває небачену життєву перспективу перед мільйонами
Але відмінність між Путіним і Чічіковим така ж, як відмінність між життям та літературою. Чічіков не чинив зла. Він відіграв роль трикстера, який описує всі нутрощі російської провінційної душі зсередини. Душі, враженої досі головними бароковими гріхами - рівно за числом поміщиків. Він показує зло. У Путіна натомість - контракт головного виконавця сакральної волі імперії з розширення свого лєбенсрауму. Виробництво мертвих душ, поставлене на конвеєр у країні, де 90% мають шанс померти або від горілки, або від тюрми, відкриває небачену життєву перспективу перед мільйонами. Але ставить головного виконавця перед надзавданням: покрити ці душі посмертним серпанком слави.
Втім, за душі, викуплені в горілки та тюрми для геноцидної війної проти сусідньої країни, слава не передбачена. Чічіков хотів ошукати систему, а Путін сам - система. Тому в першого мертві стають живими, а в другого живі - мертвими. Бо література оживляє, а життя вбиває.
Коментарі