Енергетична система України: синдром навченої безпорадності?

Міністр енергетики планує будувати нову АЕС, однак чи робиться бодай щось для відновлення енергобезпеки держави?

З 22 березня 2024 року майже щоночі російські війська влаштовують комбіновані обстріли (шахеди та ракети різних модифікацій) енергетичної інфраструктури на всій території України. За словами керівника ДТЕК Дмитра Сахарука, компанія втратила 80% встановлених потужностей, деякі енергоблоки ТЕС не підлягають відновленню.

ДніпроГЕС, на який працювало ГЕС-1 та ГЕС-2 загальною встановленою потужністю 1578,6 МВт, пошкоджена та не виробляє електроенергію. Оцінити збитки керівництво Укргідроенерго поки що не може, бо розбирають руїни, але вже оголосило прогнозний строк відновлення - від 18 до 24 місяців. За дуже приблизними оцінками, внаслідок обстрілів тільки 22 березня втрачено близько 30% встановлених генеруючих потужностей в країні. Збільшився імпорт електроенергії із ЄС, в окремі доби - до 18 млн кВт-ч із використання більше 1500 МВт (із максимальних 1700 МВт) перетину мереж з ЄС.

Найгірша ситуація в Харкові. Влучання відбулися в обидві ТЕЦ, ключові трансформаторні підстанції, Зміївську ТЕС. І якщо постачання електроенергії поступово відновили за резервними схемами, але з обмеженнями за плановими графіками, то відновлення ТЕЦ-5 до осіннє-зимового періоду, за словами її керівника, неможливе. Потерпають суттєво від щонічних обстрілів об'єкти енергетичної інфраструктури Одеси та області. Є також загроза втрати потужностей для опалювання міста в наступний ОЗП. Під загрозою опинитися без опалення взимку також Дніпро та Запоріжжя.

Ситуація дуже тривожна. Навряд чи міста-мільйонники можна забезпечити мобільними когенераційними установками, що постачаються США в рамках технічної допомоги, в достатньої кількості. А що український уряд, як він реагує на втрату 30% генеруючих потужностей? Чи сформував терміново штаб з підготовки до наступного ОЗП у зв'язку з надзвичайною ситуацією в енергетиці? Чи ініціював засідання РНБОУ з цього приводу? Повна тиша…

У складі Уряду у нас є віцепрем'єрміністр - міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков. Прем'єр-міністр Дмитро Шмигаль мав би доручити йому координацію дій з відновлення, будівництва нових малих генеруючих потужностей, залучення місцевих громад для забезпечення енергобезпеки регіонів.

Міністр енергетики України Герман Галущенко, який курує Фонд підтримки енергетики, що наповнюється грошима донорів, не впорався з реалізацією децентралізованої енергетики протягом всього 2023 року. Більш того, він розповідає про плани вже в 2024 році розпочати будівництво 4-х енергоблоків на майданчику ХАЕС. Будівництво енергоблоку АЕС встановленою потужністю 1000 МВт потребує великих капітальних вкладень на етапі будівництва, при загальній вартості від 5 до 7 млрд дол, на будівництво припадає близько 80%. Грошей в державі немає, але наполеонівські плани у міністра є. Це виглядає неадекватно в умовах, коли вже наступний ОЗП невідомо, як країна буде проходити. А якщо додати, що міністра постійно дратує наш системний оператор - НЕК Укренерго, згадати його спроби змінити менеджмент НЕКу, приписати досягнення Укренерго собі, коханом, нездорову атмосферу в міністерстві та хворобливе ставлення до результативності інших - однозначно необхідно покласти відповідальність за підготовку до наступного ОЗП на віцепрем'єрміністра Кубракова як людину з більшими повноваженнями, ніж у міністра енергетики.

Діяти необхідно вже зараз, часу у нас немає, ракетні обстріли енергетичної інфраструктури однозначно ще будуть. Уряду слід не озиратися на "куратора" з Банковій, який не несе жодної відповідальності, а діяти: шукати нестандартні рішення, залучати місцеві громади до реалізації проєктів децецентралізації генерацій (виділяти для цього кошти із Фонду підтримки енергетики), жорстко контролювати хід запланованих заходів у щоденному режимі.