Медведєв натягнув блазенський ковпак Жириновського. А хто пише сценарій?

Багато років найбожевільніші ідеї Путіна озвучував офіційний блазень Кремля Жириновський, і вони неочікувано збувалися. Нині - його місце зайняв Медведєв. Чи варто ігнорувати його заяви?

Виступаючи на молодіжному фестивалі в Сочі, заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв заявив: "Один із колишніх керівників України колись сказав, що Україна - це не Росія. Ця концепція має зникнути назавжди. Україна - це безперечно Росія". Молодий натовп росіян аплодував заклику Медведєва до геноциду українців.

Медведєв мав на увазі два видання книги колишнього президента України Леоніда Кучми "Україна - не Росія", опубліковані в 2003 і 2023 роках. У 2014 році, коли російські сепаратисти взяли під контроль Донецьк, вони використовували копії видання 2003 року як мішені для стрільби.

Медведєв, вбраний у північнокорейський костюм, стояв перед великою картою нової Російській імперії, куди ввійшла більшої частина України. Цим він показав, що неможливо домовитися про мирну угоду з країною, яка продовжує заперечувати український народ як націю. Медведєв заявив, що Росія не зацікавлена в досягненні компромісу з лідерами України і буде проводити так звану "спеціальну військову операцію" до капітуляції України або до прийняття Україною того, що він назвав "реальністю на місці", тобто втратою її південно-східних територій.

Медведєв та інші російські лідери живуть у минулу епоху імперіалізму дев'ятнадцятого століття. Метою вторгнення Кремля залишається стерти Україну з лиця землі. У вересні 2022 року Росія анексувала східні та південні регіони України - територію, яку вона називає своєю царською назвою "Новоросія".

Росія має намір зробити з решти території України малоросійську маріонеткову державу, а західні регіони України пропонує на поділ Польщі, Угорщині та Румунії. Президент Росії Володимир Путін, а також інші російські лідери неодноразово заявляли, що Харків, Миколаїв, Одеса та Київ є "російськими містами", які, за словами Медведєва, мають "повернутися додому". "Київ становить міжнародну загрозу існуванню Російської Федерації", — заявив Медведєв, оскільки містом нібито керує "міжнародна бригада противників Росії на чолі зі Сполученими Штатами Америки".

У 2009 році, коли Медведєв став президентом Росії, значна кількість західних експертів і дипломатів хибно уявляла його "російським лібералом", який реформує Росію і зробить країну партнером Заходу. Насправді Медведєв був лише тимчасовим виконувачем обов'язків Путіна, щоб уникнути конституційного обмеження на два терміни поспіль. У 2012 році Путін повернувся на посаду президента і почав свою роботу з "об'єднання російських земель ( маються на увазі східнослов'янські) в Російський Союз.

Хоча Медведєва висміюють як позбавленого впливу дурня та алкоголіка, він насправді відіграє важливу роль у російській драматургії та цілком вписується у сценарій, який розробили в Кремлі. Володимир Жириновський, лідер ліберально-демократичної партії, яку заснувало КДБ у 1990 році і яка відтоді цілком контролюється російською розвідкою як офіційна націоналістична партія, так само грав роль "клоуна" та уславився своїми обурливими заявами від імені Путіна і Кремля.

Жириновський помер у квітні 2022 року. Його місце в російській драматургії зайняв Медведєв, який продовжує залишатися розповсюджувачем скандальних заяв про знищення України та ядерними погрозами в бік Заходу.

Останні скандальні вислови Медведєва нікого не здивували. З 1992 по 2014 роки більшість російських лідерів озвучували територіальні претензії щодо Криму та порту Севастополь. Путін висунув територіальні претензії щодо південного сходу України ще в 2008 році, під час виступу на Раді НАТО-Росія в Бухаресті.

З 2012 року Путін та інші російські лідери неодноразово заявляли претензії на "історичні російські землі" (південний схід України), які нібито були включені радянським лідером до складу УРСР. Анексію Криму в березні 2014 року Путін назвав поверненням "історичної справедливості", скасувавши його передачу радянській Україні в 1954 році.

Путін, Медведєв та інші російські лідери висміювали концепцію України, незалежної від Росії та українського народу, окремого від росіян. Ще тоді, понад два десятиліття тому, коли Кучма презентував у Москві перше видання своєї книги "Україна - не Росія", російські лідери висловили збентеження, гнів та нетерпимість до самої цієї концепції.

Через три тижні після виходу першого видання "Україна - не Росія" РФ розпочала будівництво дамби, що мала з'єднати материкову частину Росії з островом Тузла біля узбережжя Криму. Кучма перервав свій державний візит до Бразилії, прилетів безпосередньо до Криму та віддав наказ прикордонникам і Національній гвардії відкрити вогонь на ураження по російських військах, якщо вони перетнуть кордон України. Росіяни припинили рух до Тузли і відступили.

Відтоді, протягом понад двох десятиліть, особливо після Помаранчевої революції та Євромайдану, сама ідея України, окремої від Росії, настільки дратувала російських лідерів, що Медведєв повернувся до цієї теми та вимагав назавжди поховати фразу Кучми "Україна - не Росія". І цим вкотре довів, що переговори з Росією неможливі з двох причин. По-перше, мета вторгнення Кремля заради знищення України та геноциду українського народу залишається незмінною.

По-друге, президент країни-агресора неодноразово брехав про свої наміри щодо України. У 2014 році під час промови, в якій вихваляли анексію Криму, Путін заявив: Росія не має наміру вторгатися в інші регіони України, і додав, що Москва не хоче поділу України, їй це не потрібно. За чотири дні до початку повномасштабного вторгнення, посол Росії в США Анатолій Антонов і речник Кремля Дмитро Пєсков оголосили, що Росія не має наміру вторгатися в Україну.
На противагу цьому та демонструючи свої хороші інсайдерські зв'язки, 27 грудня 2021 року Жириновський передбачив день і час російського вторгнення в Україну о 4 ранку 24 лютого 2022 року. Він попередив: "ви відчуєте (нашу нову політику)".

Західним журналістам і політикам, які відмахнулися від Жириновського тоді, слушно було б прислухатися до обурливих заяв Медведєва сьогодні, оскільки вони відображають реальну російську політику щодо України та Заходу.