Не в куті чи голубцях: де знайти справжній дух Різдва

Смачних вам столів, куті, вареників і оселедців. Але найбільше смакуйте людьми, котрі сидять поруч вас

Виявляєтся, дух Різдва найкраще чути лише тоді, коли його втрачено. Всі попередні безкінечні Різдва опалубкою обліпили наше порожнє цьогорічне Різдво, щоб підкреслити його порожнечу і надати химерної форми.

Колись дух Різдва, коли його тільки випустили для нас, малих, був дуже насиченим і пахнючим. Вистачало четвертинки або і навіть восьмушки, аби одразу відчути - оооо, Різдво. Зірки, коляда, вертеп, сніг, санки, до баби на вечерю на другий кінець села.

Цього року українцям дали аж два Різдва, на початку року і в кінці. Бо їм треба. Але навіть два Різдва разом не такі смачні, як шматочок тих, колишніх. Дух Різдва прісний і вивітрився. Пахне ледь-ледь, що вже навіть не зрозуміти - це запах чи просто спогади.

На святу вечерю гасять світло і запалюють свічку, аби було не гірше, ніж у Караваджо. І свічці вистачає сили освітлювати кутю, вареники, пісні голубці і оселедця. Але виявляться, що справжнє Різдво розташоване в людях, котрі сиділи за столом. Вони рідним, до сліз густим парканом тримали для дух Різдва, аби він витав над столом для нас. І коли люди зникали з нашого життя або з життя взагалі - їх місце в паркані залишалось порожнім, і Різдво поволі вивітрювалось, смак його біднів, а запах розчинявся.

Смачних вам столів, куті, вареників і селедців. Але найбільше смакуйте людьми, котрі сидять поруч вас. Ваше Різдво впирається у них, відбивається від них вам назад у очі і запалює їх іскорками. Люди, котрі сидять із вами на Різдво за столом, і є його духом.

Зауважте їх.

Оригінал