Трюковий номер. Чому пресконференція президента стала розчаруванням
Зустріч із журналістами розчарувала передусім відсутністю обіцяних сенсацій. І це вже не перший такий прецедент
Про вчорашню пресконференцію Зеленського коротко. Орієнтувались всі на багатозначні обіцянки з Банкової, що будуть якісь принципово нові заяви, що перевернуть ситуацію... Нічого такого і близько не було.
Майже всі 32 питання були максимально зручні і безпечні - або обтічні і заплутані.
Мабуть, єдиний, хто спробував підсунути Зеленському свиню - турецький вперто російськомовний (решта чемно питали англійською, як не вивчили української) журналіст, який нахабно порівняв зачистку ХАМАС в Ґазі з нападом Росії на Україну, ще й тиснув на жалість "смертями палестинських дітей". Але таку провокацію в ОП, очевидно, передбачили, тому відповідь була однозначна і геть не компліментарна для ісламського світу: "Україна перед нападом Росії не атакувала її території, ніхто з українських громадян не вбивав росіян в прикордонних регіонах напередодні війни".
Мабуть, єдиний, хто спробував підсунути Зеленському свиню - турецький вперто російськомовний журналіст, який нахабно порівняв зачистку ХАМАС в Ґазі з нападом Росії на Україну
Фаховість і звичний формат роботи журналістів - окрема тема. Західні журналісти задають питання, щоб отримати відповідь, нехай і узагальнену та непряму. Тому питання короткі. Українські журналісти насолоджують самим фактом задавання питання, відповідь для них очевидно вторинна. Тому питання довжелезні, з кількома вбудованими додатковими питаннями, заплутані, з історичними екскурсами і правовими ремарками... Доки дослухаєш до кінця - вже всі включно з журналістом забули початок. Тому на такі питання можна відповідати, можна не відповідати, можна відповідати на ту частину, яка сподобалась, чи взагалі зачепити геть іншу тему, все одно ніхто не помітить.
Загалом була дуже помітна орієнтованість всієї пресконференції саме на західну аудиторію: Зеленський очевидно мав намір додати аргументів для союзників за поновлення допомоги. Головний посил можна сформулювати як "ми тримаємось, в нас все достатньо добре для наявної ситуації, ми не опустимо рук, але дуже розраховуємо на підтримку, українці розраховують на мене, я працюю на перемогу". Тут, гадаю, задачу було виконано. Хоча побачимо ще сьогодні публікації в західних ЗМІ.
Попри всі факапи Ради прибирати навіть найгірших депутатів не можна, бо вибори недопустимі під час війни, країна лишиться без влади
На українську аудиторію було скеровано в основному дві тези: попередньо підготований трюк з мобілізацією жінок - тільки для того, щоб президент в присутності західних журналістів жорстко відрубав "Ні, я ніколи такого не підпишу!". А також кілька моментів серії "це сучі сини, але це наші сучі сини" - в сенсі, попри всі факапи Ради прибирати навіть найгірших депутатів не можна, бо вибори недопустимі під час війни, країна лишиться без влади. Технологія примітивна, однак на ядерних виборців Зеленського непогано діє.
Загальний висновок: пресконференція розчарувала передусім відсутністю обіцяних сенсацій. І це вже не перший такий прецедент. Просто не варто підігрівати завищені очікування.
Коментарі