РФ здатна вбивати нас роками. Виживемо лише за однієї умови
Ми повинні стати зграєю, а не стадом, що вічно гризеться
Ми виживемо, якщо будемо зграєю. Роєм. Єдиним кулаком.
Як вам більше подобається, так і назвіть.
Ми виживемо, якщо перестанемо шукати скрізь зраду і звинувачувати того, хто з нами не згоден, у роботі на Росію.
Насправді на Росію працюють ті, хто намагається розколоти українське суспільство за будь-якою ознакою: національною, мовною, територіальною та – увага! – за політичною належністю!
Наш ворог – за порєбріком! Усі, хто підтримує незалежність та свободу в Україні – це наша зграя! У деталях розбиратимемося після війни. Якщо буде в цьому хоч якийсь сенс.
Наразі необхідно вижити.
Нам необхідно вижити у війні з ворогом, який у 4 рази перевершує нас числом, який має один із найбільших золотовалютних запасів, який досі є одним із найбільших експортерів газу та нафти у світі
Вижити у війні з ворогом, який у 4 рази перевершує нас числом. Вижити у відкритому протистоянні з країною, що має один із найбільших золотовалютних запасів, країною площею 17 млн кв. км, країною, яка досі є одним з найбільших експортерів газу та нафти у світі, яка контролює 35% світового продажу алмазів, більшу частину титану, нікелю, ванадію.
Вам досі хочеться витрачати сили, час та ресурси на війну між собою? Хочеться лаятись і звинувачувати один одного в зрадоньці? Точно хочеться?
Тоді згадайте, що поряд з нами величезна, агресивна, розкачана пропагандою країна, політичне керівництво якої не визнає нашого права на існування і ставить собі за мету або окупацію України та перетворення її на один із власних федеральних округів, або знищення нашого промислового та енергетичного потенціалу зі створенням умов, які унеможливлюють проживання на наших територіях та їх адміністрування.
Вони здатні виробляти зброю десятиліттями і довбати нас доти, доки ми дихатимемо
Вони здатні виробляти зброю десятиліттями і довбати нас доти, доки ми дихатимемо.
Ми не можемо скинути їх у Тихий океан. Ми не можемо загнати їх за Урал. Ми не можемо змусити їх припинити стріляти.
Але ми можемо зробити так, щоб війна з нами стала для них жахом. Щоб 90% їхніх ракет не досягали мети. Щоб їхні кораблі не могли вийти у Чорне море. Щоб їхні території, до яких ми зможемо дістатись, вмилися кров'ю. Щоб жоден штаб, жоден завод, жоден склад, жоден аеродром на відстані 1000 км від нашого кордону не міг працювати і завдавати нам шкоди.
Для цього ми маємо бути зграєю.
Зграєю, а не стадом, що вічно гризеться. Роєм шершнів, що атакують ворога, а не собачим кодлом.
Будь-які розбіжності між нами повинні бути забуті до того часу, поки ми не будемо в безпеці. Все для фронту, все для перемоги! Решта – потім. Потім з'ясуємо, хто з нас найправильніший українець, хто кращий гетьман, хто гідний булави...
Допомога союзників безперебійно надаватиметься тим, хто викликатиме повагу та довіру. Потужному українському кулаку, українському народу, який бореться за свободу та незалежність. А не окремим групам та партіям, які мріють керувати і дерибанити.
Якось так.
