Клеймо на все життя. Що спільного між комсомолом і "слугами"

Для мого покоління, яке вступало у комсомол наприкінці 80-х, він був таким собі обов'язковим пунктиком

Ніхто й не помітив, що сьогодні 105-та річниця лєнінського комсомолу.

Ну і слава богу!

Комсомол пам'ятають ті, кому 50+.

Нічого не можу сказати про комсомольців 40-х років. Може, хтось і щиро вірив.

Для мого покоління, хто вступав у комсомол у кінці 80-х, – комсомол був таким собі обов'язковим пунктиком.

Я вже, пам'ятаю, прочитав "Архіпелаг ГУЛАГ" Солженіцина і був переконаним антикомуністом у 16 років.

Але моя мудра мама говорила так:

– Синок, хоч люби комуністів, хоч ні, а в інститут поступати треба. А некомсомольця не візьмуть в інститут. Тому тримай дулю в кишені і йди вступай до комсомолу.

Так у нас виховували конформізм. Комсомол в умовному 1991 році був чимось таким, що виносили за дужки. Пофігу на твої переконання. Усі дивилися "Термінатора", американські комедії, мріяли одягтися в усе західне. Пофігу було на кремлівське політбюро. Але комсомол мав бути.

А як рухнув СССР – комсомол тут же здох, наче й не було.

Ну, може хіба якісь бабулі ностальгічно згадували його. А молодь не плакала.

Пам'ятаю, як говорили мої пітєрські сослуживці у 1989 році, коли їх замполіт питав:

– Ви камсамольци?

– Нєт, товаріщь капітан втарова ранга. Ми стариє, правєрєниє в баях піанєри.

І я їм заздрив. Що вони змогли послать нафіг комсомол, а я ніт. Бо маму послухав.

Потім все життя відмовляв молодь вступати в проурядові партії.

Особливо у регіонали. Казав: ви молоді, раз вступиш – і клеймо на все життя.

Так само зараз застерігаю вступати в "слуги". Тим більше, що на наступні парламентські вибори вони можуть зробити ребрендінг. Тому краще не марати резюме. Навіть для кар'єри.

І взагалі, пам'ятайте: камсамоли, регіонали, "слуги" приходять і відходять. От тільки за моєї пам'яті.

А Україна лишається. Ось уже тисячу літ.

Слава Україні!

Оригінал