Мій син не розуміє російської. Вважаєте, це не ок?
Надто довго ми вдавали, що процес переходу на українську відбудеться еволюційно
Нещодавно мій син потрапив до лікарні. І без того стресова ситуація ускладнювалася тим, що лікарі вперто ставили Мартину запитання pociйською мовою. Він з усією очевидністю їх не розумів, а лікарі повторювали й були явно незадоволені, що він не дає чіткої відповіді. Їм навіть на думку не спало, що українська дитина у 2023 році може не розуміти pociйської мови. Я мала двічі це пояснити й просити звертатись українською.
І це було не вперше, коли мені доводилося робити зауваження щодо спілкування pociйською з Мартином. Інструктор на картингу пояснював, де "тормоз", знову ж таки pociйською мовою. І тоді мені довелося пояснювати інструктору ази закону про мову. Це не вичерпний перелік історій, на жаль.
Давайте нарешті внесемо ясність.
Не всі люди в Україні знають pociйську.
Ніхто в Україні не зобов'язаний говорити pociйською.
Не всі батьки ставлять дітям "Смєшаріков" і "Машу та Мєдвєдя", не всі показали малечі "Ну, погоді" та розповіли про найсмачніший у світі пломбір і ковбасу по три копійки
Не всі батьки ставлять дітям "Смєшаріков" і "Машу та Мєдвєдя", не всі показали малечі "Ну, погоді" та розповіли про найсмачніший у світі пломбір і ковбасу по три копійки.
І я щиро не розумію, навіщо українській дитині у 2023 році такі знання. Ба більше, я геть не розумію, чому зараз, на 10-й рік війни з Рociєю, мені доводиться докладати зусиль, аби захистити свою дитину від постійного втручання pociйської мови в його життя.
Саркастичне "вона прямо українка", кинуте в спину доньці військової в школі, дуже зрезонувало в моїй голові. Це майже те саме, що я почула в садочку в Харкові у 80-х: "А тебе я корону не дам, потому что ты xохлушка, а у хохлов большие головы, ты ее растянешь".
"Вона прям українка" – "Та ты xохлушка".
Минуло майже 40 років, а закиди мало чим змінилися.
Народжуються нові покоління, але якісних змін не відбувається, бо нові покоління вчать своїх дітей тому самому зневажливому ставленню до української мови
Народжуються нові покоління, але якісних змін не відбувається, бо нові покоління – виявляється – вчать своїх дітей тому самому зневажливому ставленню до української мови.
Також окреме вітання лине всій системі шкільної освіти. Звісно, зараз у школах навчаються українською, але виявилося, що цього геть не досить, аби нові покоління говорили нею в повсякденному житті. І не кажіть мені, що в цьому немає провини укладачів програми української літератури, котрі вписують в неї твори, які незрозумілі та нецікаві дітям. І абсолютно не формують у них враження, що говорити українською – це сучасно і модно.
Якщо ви говорите однією мовою з окупантами – вас точно не влаштовує "pycский мир"?
Діти, в яких двомовні батьки, далі у публічному просторі використовують pociйську (а інколи й діти україномовних батьків теж). Чому? Якщо ви говорите однією мовою з окупантами, вчите говорити нею своїх дітей, продовжуєте споживати продукти держави-агресора – вас точно не влаштовує "pycский мир"? Навіщо ж ви свідомо лишаєтеся його частиною?
Надто довго ми вдавали, що процес переходу на українську відбудеться еволюційно. Без зусиль кожного і кожної з нас, без зрозумілої державної політики – він ніколи не буде достатнім.
