ООН знову помиляється. Геноцид, якого немає

Твердження, що Азербайджан здійснює геноцид проти вірменів, є свідомо хибними. Так само хибним є заперечення геноциду, який відбувається щодо 45 млн українців

ООН помиляється щодо геноциду, що відбувається проти 50-тисячного вірменського населення азербайджанського регіону Карабах. І ще більше помиляється, заперечуючи геноцид, що відбувається щодо 45 млн українців. Михайло Подоляк, старший радник президента Володимира Зеленського, звинуватив ООН у тому, що вона стала лобістом російських інтересів.

Використання вірменами терміну "геноцид" взято прямо з кремлівського інструментарію пропаганди та дезінформації. Вторгнення до Грузії у 2008 році та до України у 2022 році росіяни обґрунтовували фейковими новинами, які стверджували, що грузини та українці проводять геноцид проти Південної Осетії та Донбасу відповідно. Вірмени використовують ту ж кремлівську дезінформаційну риторику, щоб хибно заявити, що Азербайджан чинить геноцид у Карабаху.

За іронією долі, Вірменія неправильно використовує термін "геноцид", позаяк вірменські сили вчинили велику кількість військових злочинів і порушень прав людини під час Першої карабахської війни. Ці військові злочини не підлягають розслідуванню Міжнародного кримінального суду (МКС), оскільки їх здійснили до його створення у 2002 році. Вірменські сили провели етнічну чистку від 750 тис. до 1 млн азербайджанців з Вірменії та на 20% території Азербайджану, окупованих ними протягом майже трьох десятиліть. 4000 азербайджанських солдатів і мирних жителів зникли безвісти та, ймовірно, були вбиті під час Першої карабахської війни. Вірменські окупаційні сили заклали сотні тисяч мін, зруйнували численні культурні, історичні та релігійні будівлі та осквернили цвинтарі. Азербайджан та Україна є найбільш замінованими країнами у світі.

Невелика вірменська меншість у Карабаху перебуває під тиском, оскільки відмовляється визнати, що Карабахський регіон – суверенна територія Азербайджану. 50 тис. вірмен у Карабаху тримають у заручниках 3 млн вірмен та 10 млн азербайджанців, не дозволяючи Єревану погодитися на підписання мирного договору з Баку.

Карабахські вірмени відмовилися виконувати угоду про припинення вогню, підписану наприкінці Другої карабахської війни у листопаді 2020 року. В угоді про припинення вогню чітко йшлося про те, що вірменські сили –як регулярні, так і воєнізовані – повинні піти з Азербайджану одночасно з розгортанням російських миротворців у Карабаху. Цього не сталося, і Єреван продовжував незаконно відправляти військову техніку та нові сили за таємної підтримки російських миротворчих сил у Карабаху.

Нікол Пашинян був прем'єр-міністром Вірменії протягом п'яти років і тому несе пряму відповідальність за невиконання Вірменією угоди про припинення вогню шляхом незаконного утримання воєнізованих формувань у Карабаху. Незаконно забезпечуючи воєнізовані формування в Карабаху, Пашинян не прихильний до мирного договору.

Жодна зі статей, що визначають геноцид у міжнародному праві, не стосується політики, що проводиться щодо карабахських вірмен. Тим не менше, Луїс Морено Окампо, колишній головний прокурор МКС, на запит глави карабахських вірмен написав доповідь, в якій стверджується, що він має "розумні підстави вважати, що проти вірмен у Карабаху відбувається геноцид".

"Тут немає крематоріїв та немає нападів із мачете. Голод – невидима зброя геноциду. Без негайних кардинальних змін цю групу вірмен буде знищено за кілька тижнів", – стверджував він.

Помилкове твердження, що Азербайджан є причиною голоду, – іронія, адже Вірменія ніколи не визнавала Голодомор 1933 року в Україні геноцидом, на відміну від 34 інших країн світу. Голодомор – голод, спровокований сталіністським режимом, який забрав життя понад 4 млн українців.

Зустрічний звіт британського експерта Родні Діксона, який назвав твердження Окампо про голод, спровокований Азербайджаном, "фундаментально помилковим", і таким, що спотворює розгляд МКС.

"Немає жодних доказів, які б підтверджували визначальний елемент геноциду, який має високий поріг з точки зору міжнародного права – конкретний намір фізично знищити групу повністю або частково. Посилання у висновку не стосуються цієї наріжної вимоги. З боку експерта безрозсудно висувати звинувачення у геноциді без доказів", – пише Діксон.

Думка Окампо "явно вибіркова щодо "фактів", на які він посилається. Наприклад, у ній не розглядається пропозиція Азербайджану про альтернативну транспортну дорогу, "маршрут Агдам-Ханкенді", для постачання для етнічних вірмен, які проживають у Нагірному Карабаху". Крім того, "відповідні фактичні обставини, які явно підривають висновки висновку, зручно замовчуються і не в згадуються. Таким чином, висновок далеко не збалансований та не всеосяжний експертний документ".

П'ять актів, які на міжнародному рівні визначають геноцид: вбивства, заподіяння тяжкої шкоди, навмисне створення фізичних деструктивних умов життя, введення заходів щодо запобігання народжуваності, заходів та примусового переміщення дітей до іншої групи. Жодне з цих п'яти визначень геноциду не робиться Азербайджаном проти вірмен у Карабаху, але всі п'ять робить Росія проти українців.

У доповідях вашингтонського інституту New Lines та монреальського Центру з прав людини Рауля Валленберга говориться, що геноцидальний план Росії "частково знищити українську національну групу може бути продемонстрований підбурюванням до геноциду, що лежить в основі нинішнього вторгнення, або через моделі та методи звірств, які передбачаються в їх характері війни".

МКС видав ордери на арешт президента РФ Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини при президенті РФ Марії Львової-Бєлової. МКС ніколи не розслідував і не розглядав можливість пред'явлення звинувачень якимось азербайджанським лідерам.

Російські акти геноциду проти України включали масові вбивства, навмисні напади на притулки, на шляху евакуації та гуманітарні коридори, невибіркові бомбардування житлових районів, блокади населених пунктів військовими та навмисне та систематичне створення небезпечних для життя умов, руйнування життєво важливої інфраструктури, знищення та захоплення предметів першої необхідності, гуманітарної допомоги та зерна, зґвалтування та сексуальне насильство щодо дітей, жінок та чоловіків, а також насильницьке переміщення українців.

У першій доповіді двох відомих аналітичних центрів описується "організоване державою підбурювання Росії до геноциду", включаючи "заперечення існування українців старшими російськими чиновниками та державою у ЗМІ". У доповіді стверджується, що заперечення існування захищених груп є конкретним показником геноциду.

Вашингтонський Інститут вивчення війни написав: "Путін, мабуть, створює умови для примусової культурної асиміляції переміщених українців у Росії, щоб стерти їхню українську культурну ідентичність". 3,5 млн українців депортували до Росії після обробки через фільтраційні табори та потрапляння до російських "центрів адаптації", де вони зазнають русифікації та культурної асиміляції.

На відміну від заперечення Росією існування українців, Азербайджан ніколи не заперечував існування вірменської нації. Азербайджанські лідери та ЗМІ ніколи не використовували геноцидний дискурс у російському стилі проти українців, заперечуючи існування вірмен.

Твердження, що Азербайджан здійснює геноцид проти вірменів, є свідомо хибними. Баку просто наполягав, щоб вірменська меншість у Карабаху визнала суверенітет Азербайджану та виконала положення угоди про припинення вогню 2020 року. Навпаки, російські ЗМІ та політичний дискурс відкрито заявляють про свою мету геноциду українців, тоді як дії російських військових реалізують цю мету геноциду.

ООН помиляється, стверджуючи, що відбувається геноцид проти вірмен у Карабаху, і ще більше помиляється, заперечуючи факт геноциду проти українців. Такий підхід дискредитує ООН як професійну та шановну міжнародну організацію.

Спеціально для Gazeta.ua