Розмови про компроміси безглузді. Путін робить ставку на інше
У НАТО разом із Україною мають думати про те, яку спільну стратегію протиставити цим планам Кремля
Висловлювання голови канцелярії генсека НАТО Стіана Єнсена про те, що Україна може набути членства в Альянсі в обмін на поступку Росії частині своєї території, викликало чималий резонанс в Україні.
У зв'язку з цим звертаю увагу на кілька обставин.
По-перше, це не позиція НАТО, а приватна думка урядовця НАТО. У НАТО наразі немає консенсусної думки щодо членства нашої країни в Альянсі. І питання про умови членства України в НАТО вирішується не генсеком НАТО, а тим паче не начальником його канцелярії, а є узгодженою позицією всіх країн, що входять до Альянсу. Але нам треба враховувати, що позиція Єнсена відображає коливання, хитання частини представників західних еліт, які втомилися від війни між Росією та Україною та в умовах відносної військової рівноваги на українських фронтах не бачать перспективи зміни такої військової ситуації, тож починають схилятися до якогось компромісного варіанту завершення цієї війни.
Компроміс "землі в обмін на вступ до НАТО" є абсолютно неприйнятним для України. Скажу більше – він навряд чи є прийнятним і для Путіна
По-друге, сценарій, запропонований Стіаном Єнсеном, абсолютно нереалістичний і за своєю некомпетентністю не відповідає рівню посади, яку цей чиновник обіймає. Пан Єнсен або не знає, або не розуміє і офіційної позиції України, і суспільних настроїв в Україні. Він виходить з компромісної позиції, яка, на його погляд, може сприяти завершенню війни. При цьому він не розуміє, що такий компроміс є абсолютно неприйнятним для України. Скажу більше – він навряд чи є прийнятним і для Володимира Путіна. Президент РФ розпочинав війну не для захоплення частини українських територій. Кремль ще у грудні 2021 року вимагав від США та НАТО офіційного підтвердження, що Україна ніколи не буде у НАТО. Мабуть, пан Єнсен про це забув. І ця позиція Путіна не змінилася.
Мирні сигнали з боку Заходу у Кремлі сприймають як прояв слабкості
Також треба враховувати, що, судячи з багатьох прямих і непрямих даних, Путін зараз робить ставку не на переговори, а на затягування війни як мінімум до президентських виборів у США. І в НАТО разом із Україною мають думати про те, яку спільну стратегію протиставити цим планам Кремля. Мирні сигнали із боку Заходу Кремлі сприймають як прояв слабкості. У штаб-квартирі НАТО і у Вашингтоні треба зараз думати про жорсткі сигнали на адресу Росії щодо неприпустимості обстрілу регіонів України, що межують з країнами НАТО. Інакше російські ракети, які сьогодні летять по цілях у Рені та Ізмаїлі, завтра можуть потрапити на територію Румунії.
Коментарі