Невтішні висновки. Ми досі не маємо стратегії перемоги

Суспільство чомусь вірить, що звільнення всіх наших територій означає завершення війни. Але ця впевненість безпідставна

У цій війні переможе той, хто протримається більше (це не означає, що війна обов'язково триватиме роки й тим більше десятиліття).

Давайте підіб'ємо рахунки.

Що маємо ми і що має ворог на сьогодні?

РФ:

1. Напівзруйнована, але в цілому стабільна економіка.

2. ВПК в робочому стані, перейшов на воєнні рейки, навчився обходити обмеження.

3. Армія зазнає шалених втрат, але вчиться на власних помилках.

4. Зубожіння населення сприяє мобілізації.

5. Владні еліти згуртовані, бо поки не бачать іншого виходу для себе.

6. Невразливість суспільства до наших ІПСО.

Україна:

1. Сильна підтримка союзників, яка може закінчитися внаслідок їхніх внутрішніх політичних процесів.

2. Завищені очікування, створені владою і медіа, внаслідок вигорання значної частини суспільства.

3. Висока корупція, організаційний бардак, купа ворожих шпигунів на керівних посадах, постійний пошук простих рішень, що створюють додаткові проблеми.

4. Тиск на бізнес заважає відновленню економіки.

5. ВПК приблизно там же, де й на початку вторгнення.

6. Вразливість суспільства до ворожих ІПСО.

Ви зараз скажете, що я навмисне фарбую картинку чорним. Це правда.

Але ж є достатньо людей, які вже безпідставно зафарбували її рожевим.

Треба завжди переоцінювати ворога й недооцінювати себе, вчив ще Сунь-цзи.

Я спеціально згущую фарби, щоб показати тренди.

Бо рішення треба ухвалювати задовго до того, як тренди стали невідворотними.

Я хочу вам показати, що без негайного прибирання російських агентів та політичних "дахів" корупції з керівних посад, негайного "відпускання" економіки на свободу, негайних сильних кроків у сфері ВПК ми можемо продовжувати втрачати стійкість.

І головне: у нас як не було, так і немає стратегії перемоги. Російська стратегія перемоги проста: витримати до моменту, поки Україна зламається. А в нас стратегії нема, бо звільнення територій – це не перемога, а продовження війни.

Цей момент варто прояснити більш детально. Поточна стратегія ґрунтується на впевненості, що звільнення всіх наших територій означає завершення війни. Ця впевненість безпідставна. Війна продовжиться, поки ворог має ресурси.

Більше того, після звільнення всіх наших територій підтримка наших союзників різко впаде. Сподіваюся, вже всім очевидно, що поки війна триває, нас в НАТО не приймуть, лише після завершення. Скільки б реформ ми не робили.

Таким чином, треба визнати, що Україна не має на сьогодні стратегії перемоги. Отже, вона не може й перемогти. Максимум, може не зазнати поразки.

У війні перемагає той, хто має власну картинку післявоєнного світу й здатен нав'язати її ворогу, своїм союзникам та союзникам ворога.

Поки ми не почнемо це робити, наша перемога під питанням.

Росія має досить великі ресурси для тривалого ведення війни. Тож марно сподіватися на вихід Росії з війни через вичерпання ресурсів. Росія вийде з війни лише через внутрішні зміни. Отже, треба розуміти, які внутрішні зміни можливі, хто їхній суб'єкт, як зменшити ризики та переконати союзників, як знайти суб'єкта змін та допомогти йому, як забезпечити довгострокову підтримку союзників.

Оригінал