Чи існує нова "вісь зла"?

Дуже багато країн одночасно взаємодіють і з Росією, і з нами, а тим більше із Заходом. Найяскравіший приклад – Туреччина

Одне з українських видань попросило прокоментувати інформацію про те, що Китай, незважаючи на нейтралітет, який він начебто декларує, надає Росії військові технології та технології подвійного призначення для використання у війні проти України. Також було згадано, що у пошуках озброєнь та боєприпасів РФ активно обробляє Північну Корею (КНДР), також не забули про іранські безпілотники й про те, що Кремль намагається втягнути у нову вісь зла країни Африки та Латинської Америки. У цьому зв'язку було поставлене питання: що демократичний світ може протиставити цьому союзу авторитарних режимів, який міцніє?

Про нову "вісь зла" я чую не вперше. Це твердження вже на рівні політичних стереотипів. Тому вирішив висловитися на цю тему у більш ширшому форматі, ніж короткий коментар.

Насамперед, хочу застерегти від публіцистичних перебільшень та неадекватних оцінок взаємодії Росії з іншими державами. Не треба себе лякати придуманими і перебільшеними страшилками.

На даний момент немає глобального та системного протистояння між демократичним світом та якоюсь коаліцією авторитарних режимів, чогось на кшталт "холодної війни"

На даний момент немає глобального і системного протистояння між демократичним світом і якоюсь коаліцією авторитарних режимів, чогось на кшталт "холодної війни", яка була у 1950-1980-ті між західним світом та радянським блоком. Теоретично щось подібне можливе у перспективі за певного розвитку подій. Але наразі такої ситуації немає. Наприклад, з Росією взаємодіють Туреччина та Індія, країни з формально демократичними політичними системами та тісно пов'язані із глобальним Заходом. У цих країнах домінують егоїстичні економічні інтереси, частково і геополітичні настанови у відносинах з Росією. Дуже багато країн одночасно взаємодіють і з Росією, і з нами, а тим більше із Заходом. Найяскравішим прикладом є Туреччина, але помірно нейтральної позиції у відносинах з Росією та Україною дотримується абсолютна більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки.

Економічна і навіть політична взаємодія окремих країн із Росією не означає, що вони підтримують війну

Принципово важливий момент – економічна і навіть політична взаємодія окремих країн із Росією не означає, що вони підтримують війну Росії проти України та є частиною "осі зла". Абсолютна більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки не підтримують війну Росії проти України, але при цьому й не засуджують дії Росії, дотримуючись умовно нейтральної позиції та обмежуючись закликами до миру. Навіть Китай та Іран, які деякі коментатори записують у нову "вісь зла", офіційно не підтримують війну Росії проти України, не визнають анексії Криму та інших окупованих українських територій. Їхня підтримка Росії обумовлена як економічними інтересами, так і тим, що вони сприймають цю війну як протистояння Росії зі США та НАТО. Їхній інтерес у тому, щоб Росія не програла цю війну, бо це означало б посилення США та Заходу. Але вплутуватися в цю війну за Росію вони не будуть.

Безпосередньо підтримують агресивні дії Росії проти України лише кілька країн

Безпосередньо підтримують агресивні дії Росії проти України лише кілька країн – Білорусь, Північна Корея, Сирія, Нікарагуа, Еритрея. Ситуативно до цього списку можна додати ще кілька країн, але загалом їх буде не більше десяти. Це легко перевірити по голосуванням на Генеральній асамблеї ООН.

Не треба вигадувати страшилки про "міцний союз авторитарних режимів". Немає такого союзу. Є тактична та ситуативна взаємодія таких режимів, при цьому в ряді випадків між ними можуть виявлятися й протиріччя, як, наприклад, між Іраном та Росією щодо територіальної приналежності низки островів у Перській затоці. Є очевидне посилення міжнародного впливу Китаю. І є сплески зовнішньополітичної активності Росії. Але навіть саміт РФ – Африка показав зниження рівня представництва африканських держав у взаємодії з Росією.

Щодо поставок зброї та продукції подвійного призначення. Так, це відбувається. Найчастіше неофіційно, щодо продукції подвійного призначення – іноді навіть із західних країн, в обхід санкцій. Деякі країни можуть це робити і стосовно Росії та України. Безпосередньо продають Росії зброю, а точніше боєприпаси та ресурси подвійного призначення, дуже невелика кількість країн. Той самий Китай офіційно цього не робить. З Китаю йдуть ресурси подвійного призначення, а також каски, бронежилети тощо. Щодо небойових дронів, то ми їх також закуповуємо в китайців.

Протидіяти поставкам зброї та товарів подвійного призначення для Росії можна лише одним шляхом – посиленням санкцій

Протидіяти постачанню зброї та товарів подвійного призначення для Росії можна лише одним шляхом – посиленням санкцій, особливо вторинних санкцій, проти компаній, які допомагають обходити існуючий санкційний режим.

Ще одне актуальне питання від журналістів: чому Захід не дає Україні всього необхідного, щоб розтрощити Росію на полі бою – адже це прискорило б крах путінського режиму та значно послабило "вісь зла"?

Захід не дає нам всього необхідного з однієї простої причини – він побоюється надмірної ескалації війни між Росією та Україною та втягування НАТО у цю війну

Захід, і насамперед США, не дають нам всього необхідного з однієї простої причини – вони побоюються надмірної ескалації війни між Росією та Україною та втягування НАТО у цю війну, а також ризиків використання Росією ядерної зброї. Їхня умовна стратегія полягає в тому, щоб, для початку, не допустити поразки України у війні проти Росії, а потім – шляхом обмеженої підтримки України – змусити Росію до припинення цієї війни та звільнення більшої частини окупованих територій.

Оскільки ймовірність затягування війни між Росією та Україною зростає, на Заході знову загострюється дискусія щодо подальшої стратегії щодо війни Росії проти України. Дві конкуруючі позиції: 1) треба посилити постачання зброї та боєприпасів Україні, щоб змінити баланс сил на користь України та змусити Росію до завершення війни; 2) треба розпочинати переговори про припинення воєнних дій, щоб не допустити надмірного затягування цієї війни на невизначений термін.

Реальна політика США та Заходу загалом щодо війни між Росією та Україною коливатиметься між двома цими позиціями. Але чим ближче до початку кампанії з президентських виборів у США, тим наполегливіше звучатиме тема мирних переговорів. За 4-5 місяців, максимум за півроку наші партнери почнуть нас предметно переконувати в необхідності мирних переговорів. Це не означає переговори на умовах Росії. Переговори будуть лише про припинення військових дій, у тому числі взаємних обстрілів території Росії та України, та про відновлення судноплавства у Чорному морі. Але навіть сам факт започаткування таких переговорів не означатиме швидкого досягнення домовленостей. І нам, і нашим партнерам треба готуватися до того, що Путін може спробувати затягнути війну (у режимі обмеженої інтенсивності) на період як мінімум до президентських виборів у США.

Щодо краху путінського режиму, то на Заході в це або не вірять, або побоюються

Щодо краху путінського режиму, то на Заході в це або не вірять, або, навпаки, побоюються, що неконтрольований крах путінського режиму призведе до хаосу в РФ і ризику втрати контролю над ядерною зброєю. Це також пояснює обережні дії Білого дому. Однак не на користь США та ЄС завершувати нинішню війну на російських умовах. І це точно не в наших інтересах.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі