Чотири чинники, що дозволять нам виграти війну

Українські громадяни замінили радянське минуле на європейське майбутнє. Тим часом росіяни застрягли в радянській брежнєвській епосі

Вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року призвело до швидких та трансформаційних змін в українській національній ідентичності. Ці зміни відбуваються після понад 30 років еволюції українців із радянських підданих у громадян Європи. Людей, які мають свободу волі та з якими держава поводиться як із союзниками, а не з гарматним м'ясом, як у випадку з Росією.

Створення європейських українців зі свободою волі було обумовлено чотирма чинниками, жодного з яких не існувало у Росії.

Першими були три народні революції – Революції на граніті 1990 року, Помаранчевої революції 2004 року та Євромайдану 2013-2014 років. Тоді українці вимагали від правлячих еліт ставитися до них як до громадян, а правителям країни повідомили, що вони нестимуть відповідальність перед верховенством закону.

Остання російська революція була у 1917 році, і росіяни не відчувають, що мають право вимагати щось від своїх правителів.

Другою була демократизація. Україна є демократією з 1991 року, і всі вибори, окрім виборів 2004 року, визнавалися міжнародними організаціями вільними та справедливими. Україна провела радикальну децентралізацію у 2015 році.

Росія не була демократією протягом більшої частини пострадянського періоду, а зараз є диктатурою. Росія є федерацією лише за назвою, бо Володимир Путін найвищою мірою централізував російську державу, і губернаторів більше не обирають, а призначають.

Третє – європейська інтеграція, до якої Україна прагне з середини 2000-х. ЄС і НАТО встановлюють умови, яким мають відповідати країни, які прагнуть приєднатися та інтегруватися з ними. Росія ніколи не прагнула членства в ЄС чи НАТО.

Четверта – державна політика. З кінця 1980-х по 2013 рік українські уряди просували десовєтизацію, а разом із відзначенням роковин Голодомору 1933 року – десталінізацію. З 2015 року Україна ухвалила чотири закони про декомунізацію, які привели її у відповідність до аналогічних законів, прийнятих раніше у трьох країнах Балтії та Центральній Європі.

Росія ніколи не проводила жодної з цих політик. Натомість Путін ресовєтизував Росію і просував культ масового вбивці Йосипа Сталіна разом із квазірелігійним культом так званої Великої вітчизняної війни. Сьогодні більшість українців вважають Сталіна тираном, а більшість росіян вважають його героєм. 84% українців негативно ставляться до Сталіна. Більшість росіян ставляться до радянського диктатора позитивно.

Українці можуть отримати доступ до свого минулого в архівах радянських спецслужб. Українські архіви – одні з найвідкритіших у посткомуністичному світі. Російські правителі вважають за краще тримати своїх підданих у невіданні про злочини минулого, тримаючи архіви російських спецслужб закритими.

Декомунізація України прирівнювала комуністичні та нацистські злочини проти людства. Росія відкинула будь-яку моральну рівність між нацизмом та комунізмом, бо це зруйнувало б путінський культ Сталіна та "Великої вітчизняної війни".

Компартія України та дві інші ліві партії заборонили до вторгнення 2022 року за відмову не використовувати комуністичну символіку. Нацистські та фашистські партії заборонені у низці країн Європи, наприклад у Німеччині. У Росії Компартія на чолі з Геннадієм Зюгановим підтримує російський імперіалізм та геноцидну війну Кремля проти України.

Закон України, який прирівнює нацистські та комуністичні злочини, відображає резолюції, прийняті раніше європейськими органами. До них належить ПАРЄ у 2006 році, Європейські громадські слухання ЄС щодо злочинів, скоєних тоталітарними режимами у 2007 році, Празька декларація про європейську совість та комунізм у 2008 році, Європейський день пам'яті жертв сталінізму та нацизму або "День чорної стрічки" із 2008 року, резолюція Європарламенту щодо європейської совісті та тоталітаризму від 2009 року, та Вільнюська декларація ОБСЄ від 2009 року.

Після вторгнення Росії в Україну українці проводять дерусифікацію, тобто розривають історичні та сучасні зв'язки з Росією. Перейменовують або зносять пам'ятники російським військовим та політичним діячам, російській літературі та культурі. Найвідоміший приклад – знесення пам'ятника цариці Катерині в Одесі. Перейменовано площі, дороги та бульвари з російськими та радянськими назвами. Площу Льва Толстого в Києві перейменовано на площу Героїв України.

На знак протесту проти військових злочинів Росії українці переходять з російської мови на українську. Російські книжки заборонили ввозити в Україну. Тисячам російських політиків, олігархів, діячів культури та літераторів заборонили в'їзд в Україну. Росіяни більше не можуть володіти бізнесом та нерухомістю в Україні. Діючі російські підприємства націоналізовані, а їх активи передано органам, яким доручено відновлення України.

Ці чотири події в Україні – важливі чинники, які пояснюють, чому Україна перемагає Росію і виграє війну. Відсутність жорсткої ієрархії, децентралізоване прийняття рішень, глибокі традиції громадянського суспільства та добровольчого руху знаходять своє відображення у мобільності, адаптивності та оперативній культурі української армії.

Низькоякісна армія Росії – продукт мафіозної держави та совєтизації Росії, що відбувалася за Путіна. Її високий рівень втрат пояснюється тим, що людське життя не має цінності в Росії, як і в царській імперії чи СРСР.

Широкий спектр військових злочинів, скоєних російською армією та ФСБ в Україні, пов'язаний з ресовєтизацією Росії та диктатурою Путіна. Путінська Росія почала існування 23 роки тому з військових злочинів у Чечні та продовжувала вчиняти їх у Грузії, Сирії та Україні. За руйнуванням Росією Грозного пішли сирійський Алеппо та український Маріуполь. Путін пропагував культ війни, дегуманізацію українців у російських ЗМІ та політичному дискурсі, а також роздмухував культ військового злочинця Сталіна, винного у вбивстві мільйонів людей, зокрема, росіян. У Росії правоохоронні органи ні перед ким не несуть відповідальності за скоєні проти росіян злочини. Коли російська поліція повернулася до Ростова, після того, як місто "звільнили" від сил ПВК "Вагнер", російська громадськість освистала їх.

Українські громадяни замінили радянське минуле на європейське майбутнє. На момент вторгнення Росії українці стали громадянами, поважали людське життя і не проявляли ностальгії за СРСР. Лише 3,5% українців хочуть відродження СРСР. Водночас 73% обирають європейську модель розвитку та менше 1% – російську.

Тим часом росіяни застрягли в радянській брежнєвській епосі, втратили всі права, стали захоплюватися Сталіним, ностальгію за СРСР і купилися на кремлівську антизахідну ксенофобію. Радянізація та ресталінізація російського суспільства за Путіна зберегли росіян як підданих царя та забезпечили культуру, що лежить в основі військових злочинів Росії в Чечні, Грузії, Сирії та Україні.

Українське суспільство та його армія стали європейцями ще до вступу їхньої країни до ЄС і НАТО. Росіян годували хибною історією, їхнє імперське правління подавали у вигідному для влади світлі, а Сталін став для них "великим лідером". Після військової поразки Росії країна може сподіватися на демократизацію тільки після того, як її народ розплатиться з російським імперіалістичним минулим та військовими злочинами проти багатьох народів – насамперед проти українців.

Спеціально для Gazeta.ua