Війна вже тупцює на порозі Москви. Але це ненадовго

Озирнутися не встигнете, нешановні сусіди, як вона всядеться у вашій вітальні, розвалившись на дивані і закинувши ноги в брудних берцях на ваш інкрустований столик

У зв'язку з вибухами в Москві знову повернуся до старого, але напрочуд точного формулювання: нікому не роби того, чого не бажаєш собі.

Припускаю, що не всі в Росії та не всі в Москві раділи, коли "доблесні" російські воїни зносили з лиця землі і спотворювали українські міста, вбивали українців, ґвалтували жінок і мародерствували. Можливо, комусь це було не пофіг, можливо, хтось навіть у глибині душі був стурбований цим.

Не виключаю такого.

Тепер війна поступово приходить у російські міста. Не тільки на окуповані "визволителями" території, але й у ситу Москву. Зачекайте трохи, і замість дронів полетять ракети – адже все йде за планом, чи не так?

І до Пітера, і до мурманських аеродромів, і до Саратова з Енгельсом долетить, не хвилюйтеся.

Все повернеться. Це тільки перші ластівки будять вас ночами, недорогі росіяни. Жителі Берліна теж відчували себе у безпеці 1939 року. Вони також раділи перемогам фюрера. А потім стався конфуз...

Рано чи пізно, але ви відповісте за все, що зробили. Поки це дрони, просто нагадати вам, що ваші вожді брешуть, ваше ППО – гівно, а ви живете зовсім недалеко від того місця, де чините зло. Далі буде більше. Звикайте спати неспокійно.

Придивіться для себе укриття неподалік, облюбуйте станцію метро. Можливо, ви не загинете, ми не маємо жодного бажання вбивати некомбатантів, але є велике бажання зробити так, щоб ви відчули на собі все, що відчули жителі українських міст, містечок та сіл. Буча вам не загрожує, але ваші покидьки відзначилися не тільки в Бучі.

Ви звикли вбивати беззахисних, ваша імперська військова доктрина спирається на стрімкий напад на тих, хто не може чинити опір. Але трапляються осічки, правда?

Війна – це танго, яке танцюють удвох. І коли ти руйнуєш чужий будинок, вбиваєш, ґвалтуєш і грабуєш на території сусіда, завжди є ймовірність, що запалаєш у тебе під дахом. Не всі гріхи можна спокутувати грошима, деякі доведеться відмолювати десятки років без надії на прощення. А деякі ви не зможете відмолити ніколи.

Це як гріх Каїна, якщо згадати ваше "скрєпне".Гріх, який не прощається.

Чекайте на війну у своїй хаті, ви наполегливо її звали – і ось вона прийшла. Поки що вона тупцює на порозі, але, повірте, це ненадовго. І озирнутися не встигнете, як вона всядеться у вітальні, розвалившись на вашому дивані і закинувши ноги у брудних берцях на ваш інкрустований столик. А що прилипне до підошв цих берців, вам краще й не знати.

Оригінал