Звільнення Ткаченка – тільки початок
Маємо ще багато проблем, і над ними мають працювати державні інституції, а не тільки політична воля керівника держави
Весь поточний тиждень обговорюються скандали з сумнівними бюджетними витратами, які суперечать умовам і логіці війни, організації ефективного спротиву російській агресії.
В деяких інтерв'ю на цю тему я припускав, що врешті-решт проблема буде вирішуватись на рівні президента України, як це було у схожій ситуації на початку року. Так воно і сталося. Вчора на цю проблему звернув увагу Володимир Зеленський. Одним з наслідків його критичної реакції буде звільнення міністра культури та інформаційної політики.
Окрім Ткаченка, в зоні ризику є ще декілька міністрів і високопосадовців
Навряд таке рішення стало сенсацією. Олександр Ткаченко вже давно знаходився в зоні ризику. І тому його звільнення з посади міністра, та ще й на тлі останніх резонансних скандалів, є очікуваним і закономірним. До речі, в зоні ризику є ще декілька міністрів і високопосадовців.
В контексті цієї теми зверну увагу на декілька важливих обставин.
По-перше, не можна в умовах війни покладатися на те, що всі серйозні і принципові проблеми вирішує тільки президент. Так, у нас зараз де-факто президентська форма правління, є централізація, яка пов'язана з правовим режимом воєнного стану. Я також розумію і політтехнологічну логіку такого реагування. Але як мінімум частину тих бюджетних проблем, які зараз обговорюються в суспільстві, можна і треба оперативно вирішувати на рівні Кабміну, окремих відомств і відповідних місцевих державних адміністрацій. Мають працювати державні інституції, а не тільки політична воля керівника держави. Між іншим, громадські інституції, які здійснюють контроль за бюджетним процесом, знов спрацювали добре і звернули суспільну увагу на актуальну проблему.
Головне, щоб бюджетна система швидко і належним чином працювала в першу чергу на інтереси виживання країни, а не на інтереси окремих чиновників
По-друге, є певні і достатньо серйозні проблеми з бюрократичними механізмами бюджетного процесу, які заважають своєчасному і ефективному фінансуванню нагальних потреб в організації спротиву російській агресії. І Кабміну разом з народними депутатами є над чим попрацювати щодо пристосування нашої бюджетної системи до умов війни і вимог режиму воєнного часу. Зокрема, міністру фінансів варто подумати не тільки над тим, які ще податки і акцизи треба збільшити для збалансування державного бюджету, ай над скороченням деяких сумнівних бюджетних видатків. І головне, щоб бюджетна система швидко і належним чином працювала в першу чергу на інтереси оборони і виживання країни, а не на інтереси окремих чиновників і політиків.
