Вдячність – це не про "дуже дякую". Що ж мав на увазі Воллес?
Вихована людина не буде настирливо качати права, докоряти невиконанням повного обсягу своїх прохань та соромити за недостатню допомогу
Схоже, таки не всі зрозуміли, про яку невдячність говорять Воллес та Салліван. Так от, справа не в тому, скільки разів хтось повторив "дякую-дуже дякую" після отримання чергового траншу чи партії зброї. А в тому, що вдячна вихована людина не буде настирливо вимагати ще більше (можна лише просити), качати права, докоряти невиконанням повного обсягу своїх прохань та соромити за те, що політикум іншої держави допомагає нам рівно доти, доки це на користь їхнім власним громадянам.
Посполитий Джон чи Ґанс цілком може подумати: "То заради цих невдячних людей я плачу другий рік за комуналку на 300 євро більше?"
Є тут і ще одна обставина. Політики, хоча й також люди зі своїми характерами, але діють переважно в інтересах власного народу та емоції на перший план не ставлять. А ось посполитий Джон чи Ґанс цілком може подумати: "То заради цих невдячних людей я плачу другий рік за комуналку на 300 євро більше? І це їм віддають зброю, оплачену за мої податки і гроші з бюджету? А чи розуміють вони, що ми їм взагалі нічого не винні і спокійно можемо дозволити самим боротися з московитами? І чи не проголосувати мені за іншу політсилу, котра ліпше захистить мій гаманець і зможе більш гідно поводитися з такими хамами?"
І таки цілком можуть проголосувати.
