Урок дипломатії від Ердогана, або чого нам варто повчитися у Туреччини
Думаю, нам усім треба дивитися на Туреччину і робити для себе висновки. Але не щодо авторитарних тенденцій внутрішньої політики
Насправді, для нас зараз дуже корисно вивчити кейс Туреччини. Вчора дехто називав головним "переможцем" саміту НАТО Швецію, але реальний переможець – це Реджеп Ердоган. Він учергове показав усім майстер-клас з дипломатії та вміння конвертувати у "золото" буквально все.
У нього був "ресурс" – це членство у НАТО і, як наслідок, право вето на розширення НАТО. І він дуже вигідно продав цей "ресурс", який, теоретично, навіть ресурсом не є. Зокрема, він вибив собі низку преференцій у відносинах з ЄС, поставивши навіть питання про членство у цій організації. Щодо останнього поки що заяв не було, а от про зону вільної торгівлі – були. Що характерно, про "реформи" тут ніхто не говорить. А ще "вибив" контракт на постачання американських F16, який свого часу було заблоковано через купівлю Туреччиною російських С400.
Від агресії Росії проти України, мабуть, виграла лише одна держава світу – це Туреччина
Що характерно, Туреччина продовжує активно торгувати з росіянами, залишаючись для них одним з основних напрямків "паралельного імпорту", що приносить Анкарі солідні гроші. А ще гроші їм приносить "зернова угода", яку Ердоган лобіює та підтримує.
Від агресії Росії проти України, мабуть, виграла лише одна держава світу – це Туреччина, одержавши купу "бенефітів" як геополітичних та військових, так і суто економічних.
Що цікаво, сама офіційна Анкара залишається тим ще "взірцем" демократії та прав людини. Досить почитати численні звіті різноманітних "правозахисних" організацій, але для Туреччини у відносинах з Заходом це жодних проблем не становить. Вони – сильні, вони – корисні, краще мати їх на своєму боці, навіть якщо самі вони не дуже лояльні та послідовні союзники.
Геополітика – не місце для "подарунків". Наприклад, таких, які робила Україна у 90-ті роки, щедро роздаючи ядерний арсенал
Я думаю, нам усім треба дивитися на Туреччину і робити для себе висновки. Ні, не щодо авторитарних тенденцій внутрішньої політики, але щодо деяких аспектів політики зовнішньої, і висновки тут прості:
– якщо розвиваєш власний ВПК, то ніхто тобі не заборонить використовувати його так, як тобі потрібно;
– якщо маєш силу, то з тобою будуть рахуватися і не будуть дивитися на інші "неважливі" моменти;
– будь-який ресурс, який у тебе є, треба використовувати і вигідно "продавати". Геополітика – не місце для "подарунків". Наприклад, таких, які робила Україна у 90-ті роки, щедро роздаючи ядерний арсенал.
Коментарі