Голого царя привселюдно поставили раком

Вчорашня ситуація довела, що Путін слабкий. А слабкість у Кремлі не прощають

Що це бл*ха було?

Розчарування. Головна емоція після перегляду демо-версії російської громадянської війни, на яку ми так давно чекали і на яку покладаємо такі великі сподівання. Коли здавалося, що Пригожин перейшов всі червоні лінії, і ми побачимо справжню війну, всі відіграли назад. Так, наче ви прийшли в кіно і перші півгодини здавалося, що перед вами шедевр, рівний роботам Фелліні чи Бертолуччі, але на другу частину забракло коштів як на сценарій, так і на спецефекти, і все перетворилось на дешевий водевіль. Де танки застрягають у воротах цирку.

"А що, так можна було?"

Вони домовились. В той момент, коли здавалося, що можливість для досягнення компромісу втрачена. Що отримав Пригожин за свій розворот? Чи він просто злився? А це не так і важливо. Чи він тепер довго проживе в Білорусі, чи "слово президента Росії" все ж таки нічого не варте. І це неважливо. Доля цього маніяка нам нецікава. І певні очікування були лише того, що це маніяк спроможен посіяти в Росіі хаос надовго. Не спроможен. Надовго не спроможен.

Чи все погано? Насправді ні. У нас дійсно протягом суботи сформувались завищенні очікування. Разом із дуже добрим настроєм і чудовим набором мемів. Але в результаті цих двох днів ситуація набагато краща для України, ніж була до цього. Скоріш, ситуація для Росії стала набагато гірша.

Раніше російські еліти обговорювали, що цар голий. А зараз цього голого царя привселюдно поставили раком. І неважливо, що той, хто поставив, не знав, що із цим робити далі.

Путін слабкий. От що довела ця ситуація. І на домовленності він пішов від слабкості, бо не мав впевненості що може вирішити питання силою. Якщо б міг, точно б вирішив. Але ввечері довелося домовлятися з тими, кого же зранку називав зрадниками батьківщини. У царя всієї Росії немає можливості впоратись з бунтівником, який очолює найманців. І неважливо, чи то він сам на це наважився, чи за ним стоїть якась башта Кремля. Це слабкість. Яку в Росії не пробачають.

Зараз всі в Росії побачили цю слабкість. Що так можна було. Що можна здійснити бунт. Можна захоплювати міста. Можна збивати гвинтокрили. Можна публічно опускати Путіна. І тобі за це нічого не буде.

Можна відстоювати свій приватний інтерес силою, зневажаючи сакральну основу влади – Путіна. Бо це був суто приватний інтерес однієї ПВК, яка не захотілп лягати під Шойгу і напередодні дати Х, 1 липня, коли треба було йти здаватися, здійснив цей імпотентний заколот. Почавши готуватися до нього, як бачили американські спецслужби, відразу після того, як стало зрозуміти, що часу Х не минути.

Російську систему тримав страх. Страх перед Путіним. Всі ці олігархи, яким не потрібна війна, мовчать в тряпочку, втрачаючи мільярди, бо бояться. Зараз цього страху буде набагато меньше. А гойдання системи будуть набагато більші. І це, звісно, плюс для нас. Це не перемога вже завтра, але це середньострокова і довгострокова позитивна зміна.

А ще слабкість Путіна побачили не тільки в Росії. Її побачили і в Пекіні, і в Вашингтоні. І цю слабкість будуть враховувати при прийнятті рішень.

Оригінал