Трагедія зачиненого сховища. Пани чубляться, а сторожа судять

Влада осідлала свого улюбленого коника прислухання до бажань натовпу і видає їм бажане

Пани чубляться, в хлопів чуби тріщать. Це якщо коротко про історію зі сторожем та зачиненим бомбосховищем.

Якщо трохи довше - то це і кейс про популярність шакалячих експресів у нашому суспільстві останнім часом, бажання швидкої крові і лінчування. Це все приводить до результатів, коли стоїш і думаєш "шо ми наробили" або не думаєш, а відводиш очі, мовляв, це не я. А влада осідлала свого улюбленого коника прислухання до бажань натовпу і видає їм бажане. "Видай нам Вараву".

Якщо судити за зачинені бомбосховища - то треба судити сотні людей щодоби. Чи цей один бідака винен, що саме у його прилетіло? Зрештою, бомбосховища не режимні об'єкти, а в обов'язки сторожа входить сторожувати лікарню, а не чергувати на бомбосховищі. Йому просто впихнули додаткові обов'язки під час війни, яких він не просив, а тепер судять. Це просто сховище, там не передбачений штат.

Чого взагалі бомбосховища повинні зачинятись і відчинятись по тривозі? Як вконтролювати ключами непередбачуваність атак і синхронне відкривання тисяч бомбосховищ рівно по тривозі? Адже зрозуміло, що це непідйомна задача.

Так, загинули люди, але вони загинули, бо прилетіла ракета. А зачинене бомбосховище - це, радше, нещасливий збіг обставин.

Це все приведе до того, що тепер тисячі продавчинь з сусідніх магазинчиків по всій країні віддадуть ключі від бомбосховищ, які їм вручила влада як спосіб вирішення проблеми контролю і переклала відповідальність одноосібно. Бо не захочуть бути кримінально відповідальними за те, за шо справді не відповідають.

Зачинені бомбосховища - плата соціуму за свою ж частину, від яких і закривають, щоб вони там не бухали, не крали і не дебоширили. Але однаково ця система ніколи не буде працювати ідеально, бо це тупо неможливо. І карати якогось бідолаху, на якому зійшовся світ і всі нещасливі зорі стали над ним теж не дуже правильно.

Оригінал