Як ЗСУ нівелюють кількісну перевагу рашистів перед контрнаступом

Саме цю задачу зараз і виконують захисники Бахмута

Подвиг ЗСУ у важких боях за Бахмут нівелює кількісну перевагу рашистів перед контрнаступом.

Речник Східного угрупування військ ЗСУ Сергій Череватий каже, що зараз на Бахмутському напрямку окупанти мають усього 25,6 тис. "штиків", 65 танків та 450 ББМ, 154 одиниці ствольної артилерії та 56 одиниць РСЗВ.

Це варто порівняти із оцінкою, яку заявив на своєму брифінгу координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі – за 5 місяців боїв, з грудня 2022 року, росіяни в битві за Бахмут втратили мінімум 100 тис. "штиків", із них вбитими 20 тис. та пораненими 80 тис. Тобто росіяни на Бахмутському напрямку вже втратили вчетверо більше військ, ніж у них там є зараз.

Якщо рахувати по відомим даним, то під Бахмутом рашисти зосередили не більше 5% всієї бронетехніки та не більше 5% всієї своєї артилерії від загальної чисельності по всій лінії фронту.

Але й тут варто порівнювати з динамікою втрат – лише за квітень орки по всій лінії втратили 84 танки та 211 бронемашин, 238 артсистем та 17 РСЗВ, і це в цілому еквівалентно тому наряду сил та засобів, який окупанти набрали для битви за Бахмут.

Так, окупанти мають по всій лінії фронту близько 1800 танків і 4300 бронемашин, майже 3 тисячі ствольної артилерії та 870 РСЗВ, і на перший погляд перевага по техніці шалено критична. Але якщо цю кількість розділити на 1300 км фронту, то виходить орієнтовно лише 1 танк, 3 бронемашини та 3 артсистеми на 1 км фронту.

Оці нюанси з реальною щільність по бронетехніці та артилерії рашистів на 1 км фронту мають свій прояв і у такому важливу моменті.

Зараз основна одиниця, яку використовує ворог в боях за Бахмут, – це "штурмова рота" на 100 "штиків". Але якщо ще взимку таким одиницям в штатному порядку давали хоча б 1 танк та 4 бронемашини, то тепер це стало необов'язковою опцією, а основною вогневою одиницею ворога стали саме хвилі "штурмових груп" на 10 орків зі стрілецькою зброєю.

"Усього лише" 200 одиниць артсистем на весь Бахмутський напрямок як на рашистів виглядає "напрочуд мало". І це якраз при тому, що армія РФ ставить в першу чергу саме на вогневу міць, незалежно від рівня її ефективності.

Тут може бути нюанс в тому, що якраз під Бахмут окупанти стягнули свої найбільш боєздатні артилерійські частини, яким вистачає не тільки снарядів, але й запасних стволів артилерії, раз на те пішло (бо росіяни нову артилерію майже не виготовляють, переважно ремонтують стару).

Але навіть у такому форматі наявної вогневої міці оркам все рівно недостатньо, тому вони (за деякими даними) й скидають на Бахмут свої крилаті авіабомби з модулями УМПК, аби буквально зносити багатоповерхівки в місті.

Так, в битві за Бахмут окупанти зосередили менш ніж 10% від всієї наявної зараз живої сили, але тут варто подивитись на картину дещо ширше.

Рашисти мають там 25,6 тис. "штиків", а до цього втратили ще 100 тис.

Обстановка під Бахмутом впливає на темп боїв за Авдіївку та Вугледар та й в принципі задає всю динаміку на цьому театрі бойових дій.

Із тих даних, що були у відкритому доступі, під Авдіївкою рашисти зосередили до 30 з'єднань рівня "полк" та "бригада", навскидку це до 30 тис. "штиків". Під Вугледаром – дві бригади морської піхоти + російські "добровольчі загони" + загони зі складу "1-го АК", навскидку до 10 тис. "штиків".

Оціночні цифри по втратах рашистів під Авдіївкою та Вугледаром у публічному доступі поки відсутні, але в принципі "результат на табло" – обидва міста рашисти взяти так і не змогли, в боях за Вугледар була "вибита" 155-та бригада морської піхоти і втрачено 130 одиниць бронетехніки.

Тут питання виникає уже не в тому, наскільки менше ЗСУ отримали танків, ніж є у рашистів зараз, а у тому, на наскільки вузькому відтинку фронту наші танки підуть в прорив.

Уже зустрічав оцінку, що оті орієнтовно 300 отриманих від Заходу танків під контрнаступ – насправді цілком собі радянська танкова армія за стандартами Другої світової. Якщо ця редукція вірна та якщо продовжувати ланцюжок, то для переходу танкової армії в наступ потрібно було "розчищати" в обороні противника оперативний простір шириною 10-15 км.

Так, вся ця вищеописана математика на тяжкому тлі битви за Бахмут на перший погляд звучить хіба як абстрактна матерія, ледь відчутна на кінчиках пальців. Та й поняття про "нівелювання кількісної переваги ворога" може виглядати теж абстрактно на тлі того, що мобілізаційний потенціал рашистів виглядає ледь чи не безмежним.

Але саме цю задачу зараз і виконують захисники Бахмута та "дороги життя" – поки в боях на цьому відтинку "закуті" 10% живої сили ворога, інші 80-90% ефективно наступати не можуть та вимушені ставати в оборону.

І саме на таких тонких матеріях кується успіх майбутнього контрнаступу ЗСУ.

Оригінал