Нещасне життя в обшарпаних інтер'єрах. Що не так з нашим кіно?

Більшість режисерів наче застрягли у цьому зображені бідноти. Ось і "Памфір" не виняток

Оксана Забужко написала допис про те, що у фільмі "Памфір" нереалістично зображений побут головних героїв. Мовляв, чувак роками був на заробітках у Польщі, а хата бідна і без ремонту. Від себе додам, що їхня хата не просто бідна, а убога і неохайна.

Особисто для мене це було характеристикою героїв, яка додавала їм глибини і неочевидності. Начебто розумні, симпатичні люди, а живуть у такій срані. От сиди і думай чому.

Але пані Оксані йдеться ще й про те, що режисер загалом показав Україну бідною та недоглянутою. Ну, село, в якому відбуваються дії, – це все ж не уся країна. У фільмі є будинок головного бандита і там якраз красота! Ціла кімната з опудалами тварин та люмінесцентною підсвіткою.

Біднота і недоглянутість – це більше про Росію і тамтешні полоскалки на річках у Вєрхніх Устюгах. Так ми думаємо упродовж останнього року, наслухавших офігєвших коментарів росіян про багатства Київщини. Це все так, звісно, але пропоную не впадати в ура-патріотизм.

Я живу в Бучі, й це місто хоч і вважається заможним передмістям, та усе ж воно доволі контрастне з точки зору забудов. Найбільше я люблю шастати приватним сектором, якого у нас дофігіща. Будинки трапляються геть різні: від майже халуп до такого лакшері-сегмента, що, мені здається, солдатіки мерли від психотравми одразу як заходили у двори.

І є певна особливість: зазвичай чим будинок бідніший, тим він менш доглянутий. На це не потрібно багато грошей, просто приберіть завали із мотлохом, посійте і поливайте газон, пофарбуйте ворота тощо. І таких хаток – валом. Навіть у нашому осередку багатого і офігєнно гламурного життя. У сусідів в Ірпені робиться те саме.

Але якщо що, то красива, мила, прибрана і заквітчана Україна у нас теж в кіно є – у всіх частинах "Скаженого весілля". Лол. Або ж у серіалі "Скажені сусіди". Я не жартую, там справді усе дуже красивеньке. Перекажіть пані Оксані, мо най подивиться.

Але загалом я із нею погоджуюся, сама недавно писала схожого дописа. Після того, як перед голосуванням на премію "Кіноколо" днями мусила дивитися десятки і, не побоюся цього слова, сотні наших фільмів. І коли переглядаєш ось так скопом, одне за одним, то легше фіксуєш якісь тенденції. І справді, убогі, неохайні інтер'єри – це таки тенденція у нашому документальному та авторському кіно. Часто це працює на контрасті зі зйомками дуже красивої природи.

І, ясна річ, тут ти не можеш припертися до режисера/режисерки і почати змушувати знімать красіво. Мої улюблені вітчизняні стрічки – це взагалі найбільше візуальне убозтво. Але мені не подобається, що більшість наче застрягла у цьому зображені бідноти. Дивишся на це в одному фільмі, у другому, у восьмому і двадцятому – і вже якось набридає. Вже покажіть шось інше. Але нє.

І це справді створює досить пласку і одноманітну картинку нашого життя, бо автори фокусуються на чомусь одному і топчуться на ньому роками, ігноруючи усе інше.

Тому якщо говорити про імідж України, який створюється за допомогою кіно за кордоном, то справді треба визнати, що формуємо ми образ країни, в якій переважно живуть бідні люди, дуже нехазяйновиті, неохайні, квартири і будинки їхні декоровані старомодно, на зовнішній вигляд нам плювати.

Фактично образ, яким зараз ми активно наділяємо росіян.

Повторюся, хай би було і таке. Але проблема в тім, що існує переважно лише таке. І альтернативи майже немає.

Крім "Скаженого весілля".

Чому так відбувається? Я не знаю.

Оригінал