Війна не закінчиться завтра. Нам потрібен план П

Це боротьба на виснаження, і її виграє не атомна зброя, а вміння вижити

Зараз є дві найважливіші для країни речі: вистояти та зрозуміти, як жити далі.

Ми не беремо до уваги несприятливий результат війни. І це неправильно. Якщо є план А та план Б, то потрібно обов'язково продумати план П. Не в форматі "все пропало, всі померли", а в форматі "що ми робитимемо, якщо..."

Ніхто, і навіть ми самі, не розуміє, що вважатиметься нашою перемогою. Кордони 2022-го, 2014-го, 1991-го? Які стратегічні завдання ми вирішуватимемо у кожному з випадків? Які тактичні дії будуть потрібні у кожному з варіантів? Адже перемога – це коли після війни країна опиняється в кращому положенні, ніж до початку військових дій. Буває й так, що своє становище не покращує жодна з сторін, що воюють.

На даний момент ми встояли під ударом – і це вже перемога. Вижили як країна, зазнавши колосальних територіальних, людських та економічних втрат. Ми ще в гарячці бою, ми ще не до кінця усвідомили, що орки зробили з нашою землею, а тисячі квадратних кілометрів стали непридатними для життя, землеробства, потребують розмінування, знезараження. Це роботи не на тиждень чи два. Це не до "після перемоги". Це на десятки років.

Наша промисловість на сході перестала існувати. Наша логістика спиралася на порти півдня, які окуповані, а для нормального відновлення транспортних артерій нам треба не тільки відбити весь південь, а й потопити орчий флот або зробити так, щоб він й носа не висунув з Новоросійська.

А що буде, якщо війна піде вдовгу, як це планує кремлівський мерзотник? Він готовий до цього. А ми? Що робитимемо після гарячої фази? Що будувати? Що відновлювати? Як ладити між собою? Як думати? Що буде із економікою? Енергетикою? Логістикою? Як будувати промисловість під ракетною загрозою? Що робити у прикордонних областях?

У будь-якому випадку це не закінчиться завтра. І не післязавтра. І не за рік.

Завершення гарячої фази на означатиме закінчення війни. Це тривала війна на остаточний результат. Війна на виснаження. Її виграє не атомна зброя, а вміння вижити в ситуації рецесії, що наростає, використовуючи науково-технічний прогрес. Її виграє не найсильніший, а найрозумніший і найпристосованіший. Той, хто зможе адаптуватися і отримати позитивний результат у найнесприятливіших умовах.

Нам не варто чекати останнього пострілу та параду українських військ на Червоній площі. Наш майбутній наступ – це не взяття Берліна.

Я дуже хочу, щоб ми перемогли, загнали звіра в клітку і, взявшись за руки, пішли до світлого майбутнього. Але, на жаль, не все завжди виходить, як нам хочеться.

Завжди потрібен план П. І розуміння, що у житті нічого й ніколи не йде за планом. Тим більше, за оптимістичним планом.

Оригінал