Є три варіанти розвитку подій. Але жодного хорошого
Уточню: хорошого для Росії, Путіна та кремлівських еліт
На сьогодні ситуативний розклад не допускає виходу РФ з війни без військової поразки. І навіть якщо допустити виграш РФ у війні, то це не призведе до пом'якшення наслідків. Володимир Путін любить дешеві приказки, тож саме час сказати: пізно, Маня, пити боржомі, коли печінка розвалилася...
Є три варіанти розвитку подій, і всі три для РФ песимістичні (я навмисно не аналізую варіанти майбутнього для України, це окрема тема. Прогноз для нас теж не надто сонячний, але тут принаймні є варіанти). Ми виходимо з того, що російські еліти не здатні ініціювати зміну влади в Кремлі, а нинішня верхівка прийняла рішення грати вдовгу.
Варіант перший: Росія виграє війну. Виснаживши ресурси Заходу, Росія окупує Україну, доходить до Львова та встановлює свій режим на всій українській території. Це малоймовірно, але... Навіть розглянувши таку нагоду, складно назвати її інакше, ніж піррова перемога. Приєднати дружні території та окупувати території ворога – суть різні речі. Зараз не часи Македонського, який залишав у переможеній країні гарнізон у сотню людей і продовжував рух далі. Захопити багатомільйонну, величезну за площею країну з населенням, що ненавидить окупантів – це ще те задоволення. Тут у кожному селі буде по три Бандери, а кожне місто дасть під сотню таких персонажів. Але окупувати – це пів справи. А як це все утримати?
Окупація та підтримка режиму на ворожій території, що накачана зброєю та людьми, які вміють воювати, потребує не просто великого – колосального ресурсу
Окупація та підтримка режиму на ворожій території, що накачана зброєю та людьми, які вміють воювати, потребує не просто великого – колосального ресурсу. Санкції з РФ не зняті, консолідація західного світу проти агресора буде беззастережною. Міжнародна ізоляція лише прогресуватиме. На території, що були приєднані до Росії внаслідок перемоги, йтиме постійна партизанська війна. Можу прогнозувати складні внутрішні процеси всередині РФ, але зупинюся тільки на тому, що жодних економічних вигод така "перемога" не принесе, а ось проблем буде багато, витрат на підтримку статус-кво значно більше, ніж доходів, і рано чи пізно це закінчиться новою війною та крахом системи. Ні про який відкат на початкові позиції не може навіть йтися. Це просто неможливо буде зробити.
Не можна вічно брати півтора сараю в Бахмуті, адже рано чи пізно навіть найтупіші споживачі солов'їного посліду почнуть ставити запитання
Варіант другий. Війна між Росією та Україною триває багато років – припустимо, ще п'ять чи десять. РФ, яка перебуває в ізоляції, намагається жити за принципами військової економіки, виробляючи танки замість хліба. Війна відтепер називається вітчизняною. Океанія воює з Остазією. Рік за роком. Росія стріляє ракетами, українські системи ППО ці ракети збивають. На кордонах триває постійний млявий конфлікт, хтось у когось раз на тиждень віджимає чергову сіру зону. Ізоляція, санкції, ембарго – все залишається на місці та лише посилюється. Режим у РФ дедалі більше лялькується, еліти змушені працювати на війну, оскільки це єдина можливість заробити. На скільки вистачить фінансової подушки РФ, якщо лознуг "танки замість хліба" стане девізом цілої країни – не беруся прогнозувати, але гадаю, що ненадовго. Затяжна війна згубна для внутрішньої пропаганди – охлосу потрібен результат, постійно вигадувати його складно. Не можна вічно брати півтора сараю в Бахмуті, рано чи пізно навіть найтупіші споживачі солов'їного посліду почнуть ставити запитання. Відповідь і тут неможлива, капітулювати ніхто не збирається, а відійти з гідністю – ніяк. Відступ нікого не врятує, а механізм "все для фронту, все для перемоги" стає головним у порятунку влади та єдиним виправданням її лідерів.
Як не дивно, найпесимістичніший з варіантів закінчення війни – одночасно найвигідніший для збереження путінської камарильї при владі
Варіант третій – РФ зазнає військової поразки. Вона явно не буде тотальною, українські танки не проїдуться Тверською, залишки орд Шойгу не вдасться втопити в Тихому Океані. Росія – велика країна, це захищає її краще за іржаві танки. Перемога, межі 91-го, Донбас, Крим... Ніщо так не консолідує охлос, як національне приниження. Як не дивно, найпесимістичніший з варіантів закінчення війни – одночасно найвигідніший для збереження путінської камарильї при владі.
Це не Україна виграла війну, опираючись російській агресії, це НАТО та ЄС напали на нас, принизили, відібрали споконвічно російські землі. Піднімайся, країно велика! Об'єднуйся навколо символу непохитності, споконвічного російського лідера, який сам протистоїть західній навалі! За що загинули ваші діти, чоловіки, батьки? За велику Росію, яку у нас намагаються забрати! "Индо взопрели озимые! Дадим отпор супостату! Гойда!"
Народ саме до такої концепції і готували, народу зайде будь-яка маячня, тому що ґрунт підготовлений, зерна посіяні і все рясно полито кров'ю російських ідіотів.
Чи можна відкотити на початок у цьому варіанті? Ні. Неможливо. Як і в будь-якому іншому розглянутому варіанті. Немає місця для перегляду позицій, немає варіантів все забути, пробачити чи відвернутися. Занадто далеко все зайшло.
І Міжнародний кримінальний суд не закривав вікна можливостей домовитись про мир. Просто зі скаженими вбивцями не домовляються у будь-якому випадку. Їх садять у клітку. Або знищують, як Саддама. Укласти з ними мир неможливо – вони однаково порушать всі домовленості. І на прикладі Путіна та його еліт це стало очевидним. Втім, еліти – це неправильне слово для оточення божевільного диктатора. Називати спільників убивці елітами – якось не комільфо.
