"Святой дух" та "іді в п**ду": з яким настроєм виселяються з Лаври
Біля печер ходить блаженний, віряни на швидкість цілують мощі
Отже, пішов я до Лаври, аби, так би мовити, зафіксувати для себе історичний момент. Я не був у Лаврі з року десь 2019-го, коли мене вигнав з інтерв'ю Паша Мерседес, а в печерах – взагалі років N, хотів ще символічно зачекінитись у Нестора.
Обличчя у пастви понурі. На вході почув розмову: "Кирилл говорил: скоро Россия возьмет Киев, и в мае братия вернется в Лавру". О-хо-хо-хо! Цікаво, це який саме Кирил, якийсь місцевий чи їхній верховний?
Обличчя у пастви понурі. На вході почув розмову: "Кирилл говорил: скоро Россия возьмет Киев, и в мае братия вернется в Лавру"
В печерах – аншлаг-аншлаг. "Затори". Віряни на швидкість цілують усі мощі. Нестор, як мені здалося, лежав не там, де він був N років тому, хоча, може, я й помиляюсь.
Трохи походив місцями, де ще не бував. Відкриттям стало кладовище, де поховані монахи і архимандрити разом із поруччікамі, статскімі совєтнікамі, гєнєраламі і навіть дружина одного з них.
Біля печер ходить місцевий блаженний і матюкається брудною лайкою. Там в одному реченні щось було про "святой дух" та "іді в п**ду".
За метрів 300 до виходу до мене звернулася бабуся із проханням допомогти їй донести клунок. Дуже ввічливо попросила, наче навіть хороша така бабуся. Чому б не допомогти.
– Ти киянин? – запитує.
– Киянин, але народився в Байконурі. СРСР розвалився, і сім'я повернулася в Україну.
– Байконур? А де це?
– Це космодром. В Казахстані.
– А, то ти казах?
– Ні, не казах. В ті часи багато хто не на батьківщині народився.
– Казахи хороші.
– Певно що, але я особисто, здається, ні з ким не знайомий.
– Немає поганих націй...
Тут у мене среготнули зуби, але я вирішив, що лекцію з історії та визначення фашизму я їй читати не буду.
– А ви звідки? – питаю.
– А я з Херсонщини...
– Ви переселилися? Ви з лівобережжя чи з правобережжя?
– З правого. Дуже хочу додому. Дуже хочу... Але поки не можу ... обстрілюють...
Обстрілюють. Поганих націй немає.
– Знаєш, я гадаю, скоро все це скінчиться.
– Ой, не знаю. Я гадаю, нам треба ще до року мінімум готуватися. Але південь, може, скоро й звільнять, і вас не будуть обстрілювати.
– Скоро, скоро скінчиться. Хаял Алекперов так сказав.
– Хто-хто?
– Хаял Алекперов.
– Хто це?
– Переможець "Битви екстрасенсів".
– А-аа... вибачте, я просто в це не дуже вірю.
– Треба вірити, синочок, треба в щось вірити...
На цих словах ми вийшли із Києво-Печерської лаври.
Ми попрощалися і побажали один одному удачі. Як це все симптоматично.
