Ми знаходимося в епіцентрі урагану. Тому не бачимо сам ураган

Маємо нагоду розгледіти кожен елемент мозаїки з усіх кутів, але уявлення не маємо, як виглядає панно

Кажуть, що часто людина, перебуваючи в самому епіцентрі урагану, знаходиться у відносному спокої і не може на собі відчути всю руйнівну його силу і оцінити масштаб, який видно здалеку.

Інформаційно українці перебувають в епіцентрі урагану і парадоксально мають чи не найменше доступу до інформації про сам ураган, оцінки його масштабів і, найголовніше, процесів, які в ньому відбуваються.

Ті, що є до нього найближчими, можуть тільки розглядати впритул окремі елементи його мозаїки, не маючи змоги зрозуміти їх масштаб і чисельність. Ми чуємо окремі голоси, декотрі з них дуже гучні й пронизливі, але не розуміємо, скільки їх, чи це поодинокі випадки чи система. Ми самі інтуїтивно масштабуємо їх і дуже часто помиляємось.

Основні джерела новин вихолощені медійним контролем від влади, а непідконтрольні – дуже суб'єктивні та не мають системності.

Статті, які публікують західні ЗМІ про різні неприємні події, течії та тенденції в нашій армії та нашій війні, в наші медіа практично не потрапляють і не передруковуються.

Тому ми просто вдивляємось у вихор впритул і спостерігаємо, як у ньому з шаленою швидкістю крутяться уламки, відірвані від загальної картини. Та і сама картина пошматована і в русі.

Вже мало що зрозуміло, що побачив – те і проаналізував.

Західні журналісти намагаються давати для своїх аудиторій і суспільств якусь більш-менш збалансовану оцінку подій в Україні, натомість наші всі перетворились на поточних літописців і просто описують щоденні мікроподії. В результаті ми маємо нагоду розгледіти кожен елемент мозаїки з усіх кутів з прекрасними ілюстраціями, але уявлення не маємо, як виглядає панно, яке складають елементи мозаїки. І які картини на ньому зараз розгорнуті.

Ми сидимо в купе потяга, який мчить на величезній швидкості, і через віконечко намагаємось зрозуміти, що за світ за вікном і що з ним відбувається.

Оригінал