Ми рубаємо гідрі голову, натомість виростають дві. Чи є вихід?

Треба боротися не з симптомами, а з причиною

Парадоксально, але системна корупція і кейс зі зґвалтуваннями дівчат на вечірках мають спільне генеалогічне походження. Виходять вони з того ж поля, що і неповага до чужого тіла, чужого майна, чужої думки, чужої території і меж. Неповага до закону загалом. Легковажність до виконання законів – матір усіх інших системних проблем української держави та українського суспільства.

Поточна боротьба з корупцією – це припалювання ран, відрубування голів Лернейській гідрі. В якої, як відомо, одразу виростає дві на місці відрубаної. Це боротьба радше із симптомами, аніж із причиною.

Нормальна системна робота із профілактикою корупції та інших злочинів і зловживань – підвищення рівня самосвідомості і поваги до чужого в українських громадян та громадянок. Це ситуація, коли хабарник сам, непійманий, усвідомлює, що вчинив погано, і припиняє це робити. І хай навіть продовжує працювати далі так і не викритий – він сам відрубав голову гідрі, припалив рану і унеможливив продовження. Це незрівнянно успішніша стратегія, але незрівнянно довша та складніша в реалізації. Ніхто не стає ідеальним раптово, але навіть недосконалі мають реальний шанс на розвиток і усвідомлення.

Зрештою, ми цією дорогою і йдемо, але, як казав Дарвін, процес людської еволюції принизливо повільний. Об'єктивно пересічний рівень відповідальності і самосвідомості українських громадян з 1990-х чи 2000-х нижчий, аніж у сучасників. Але все ще недостатньо високий, щоби почуватись гордим суспільством.

Боротьба з корупцією та іншими вадами нашого соціуму – наче життя самурая, в якого, як відомо, немає мети.

Лише шлях.

Оригінал