Повістка замість вироку? Але ж ЗСУ – не зона

Загравання з народом повинне мати межі

Вечірки, непритомні дівчата, відео з ними, затримання, стаття... і ні, не суд і вирок, а повістки до ЗСУ.

Але ж ЗСУ – не зона. І повістка – не покарання і не індульгенція. На фронті просто не місце тим, хто має відбувати покарання за злочин. От ви довірите втримання Бахмута, Вугледара, звільнення лівого берега Херсона, зупинення, коли що, чергової окупаційної хвилі з території Білорусі всіляким дрібним кримінальникам, алкашам чи йо**ям-терористам? І я не довірю. І я категорично проти, щоб військо, від котрого залежить моє, ваше життя і свобода, формувалось от з таких і в такий спосіб.

Так, нас всіх обурює свинство під час війни (хоча корупція тепер – не до порівняння гірший злочин, ніж побутовий кримінал). Ми би із задоволенням ввіпхали отаким лопати в руки – і вперед копати шанці, тяжка праця ушляхетнює. Повних відморозків – взагалі можна на розмінування. Але...

Це не-за-кон-но. От просто нема такого в законі, що вчинення кримінального злочину – це не слідство-затримання-доказ-суд-вирок-покарання, а повістка – і прикриті отаким г**ном спини чи фланги наших бійців.

Може, армія дійсно спроможна перевиховувати всіляких інфантилів. Але саме армія, в рамках законного призову і в мирний час. А не військо під час війни.

Фактично їх відправили на смерть – і головне, їх відправили підставляти під смерть справжніх бійців. В котрих замість підтримки, прикриття тилу чи флангів, підстраховки від сусідніх підрозділів, порятунку з геть тяжких зіткнень за спинами буде оце. Котре спокійно може дезертирувати, звалити до Росії чи просто в спини перестріляти бійців ЗСУ – через образу хоча би.

Все ж популізм і загравання з народом повинне мати межі.

Оригінал