Кремль імітує "припинення вогню". Навіщо це їм?

Мобілізація йде зі скрипом, тож Росії потрібен час

Імітація Кремля із "одностороннім припиненням вогню" показує лише те, що в росіян заскрипіла підготовка до нової хвилі мобілізації. І що натомість ЗСУ цілком успішно готуються до нового контрнаступу, вже анонсованого на цю весну.

Пригадаймо: до Нового року мова була про те, що уже буквально 5 січня "чмобіків" уже почнуть хапати на вулицях. Наступило 5 січня, але поки єдине, до чого дійшла РФ на черговій мобілізаційній стадії, – так повністю закривати кордон для виїзду чоловіків чи ні. Натомість перспектива поставки важких бронемашин для наступу ЗСУ стала цілком конкретна, "крига скресає" навіть в інертній Німеччини.

Відповідно, є сенс зараз описати поточну диспозицію сторін на фронтах. І картина виглядає так. Росіяни мають відчутну перевагу в тому, що вони вміють "дисциплінувати" своє військо репресивними методами. І тут інструментами виступають не тільки "блокирующие отряды", але й карт-бланш на безчинства зі сторони кадировців. Ще орки вміють мобілізовувати ресурси, не рахуючись із наслідками – вони уже відбирали 152-мм снаряди експортної партії для Азербайджану, уже відібрали "індійські" танки Т-90S.

І тут навіть дивно, що росіяни не "віджали" ті 30 бронетранспортерів, які вчора доїхали для армії Білорусі.

Армія РФ має один великий недолік, який перекреслює описані вище переваги, – росіяни не вміють проводити мобілізацію своїх військ так, щоб вони буквально "не розвалювались під власною тяжкістю". Вся російська мобістика останні 70 років спирається на таку модель: кадрове угрупування військ стоїть на рубежах та сковує сили противника, поки відбувається розгортання "кадрованих" частин із резервістів або ж "чмобіків".

Таку модель росіяни застосували під час підготовки до повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року. Таку ж модель вони намагаються застосувати й зараз – "заслон" в Білорусі імітує готовність наступати на Київ, поки на території РФ готується угрупування в умовні 200 тисяч "чмобіків".

Але от нюанс: в кожен із своїх мобілізаційних планів Кремль закладав нереалістично стислі строки виконання.

По мірі того, як затягується процес мобілізації, падає дисципліна у військах. Щоб не допустити повного розвалу, росіянам доводиться кидати у бій свої формування з "чмобіків" якомога швидше. Тому вони мають перспективу, що їхні 200 тисяч "чмобіків" замість того, щоби перетворитись на "ударний кулак", будуть просто утилізовані по частинам.

З чого випливає така редукція: чим більше скрипітиме нова хвиля мобілізації на території РФ, тим активніше росіяни почнуть імітацію "підготовки наступу з Білорусі".

Найголовніша проблема ЗСУ на тлі підготовки нового наступу, яка, втім, й так всім відома – нестача бойової техніки.

Російський лендліз раптом майже повністю "став на прикол" по причині нестачі комплектуючих. Хоч головнокомандувач ЗСУ цифри в 300 танків та 700 БМП озвучував як мінімально необхідну потребу, стільки "вільної" бронетехніки не має жодна з країн НАТО (окрім США).

Але з цієї найбільшої проблеми випливає й найбільша перевага ЗСУ – вміння ефективно користуватись обмеженими ресурсами.

Наприклад, як виявилось, для звільнення Харківщини у вересні минулого року нашим військовим вистачило всього 32 тис. снарядів за 5 днів, хоча початкові розрахунки говорили про 100 тис. снарядів.

Щоправда, потрібно бути готовими до того, що підтримка від Заходу спрацює взагалі не так, як ми всі очікуємо. Поки дискурс йде про Leopard 2, нашим військовим доведеться йти в атаку на словенських M-55S.

Французький AMX-10 хоч і називається колісним танком, але годиться хіба для двох специфічних функцій – або підтримка наших передових частин ССО, або ж підтримка наших військ в обороні. А по німецьким БМП Marder потрібно бути готовим, що як тільки ми отримаємо ці бронемашини, знову виникне проблема, що Швейцарія не дає снаряди.

Оригінал