Кліп з Жаданом, "Євробачення", Дорж Бату. Ми кайфуємо від срачів

Це наша незрілість чи схильність до драми?

Дедалі більше я впевнююся, що нам просто подобається імідж народу, який постійно среться. Треба ж якось нові міфи формувати. І тому ми ладні вигадати цей процес на порожньому місці, побачити того, чого немає, перебільшити і викривити реальність. А потім робити дописи про те, які ми ху*ові.

Нині моя стрічка переповнена бідканням щодо переможців "Євробачення". Мовляв, як то так, знову срач, знову колотнеча, знову нікому нічого не подобається, і всі одне на одного кидаються зі списами.

Усі засуджують срач, але де ж він? Може, думаю, на сторінці "Євробачення"? Заходжу, сподіваючись побачити криваве місиво у коментах, а його і нема. Нема срачу. Багато коментів штибу "клас, я за них вболівала" або "голосував за інших, але най буде". Доброзичливі коментарі набирають найбільше лайків. Є, ясна річ, і незадоволені. Але, бл*ха, це нормально. Люди мають право висловитися і переважно роблять це коректно.

Ідіотських, образливих, тупих коментарів – просто одиниці. Часто серед авторів або боти, або умовна аудиторія з "Однокласників". Знайшла одну жіночку з ім'ям Дочка Сергія Дружина Юрія. І що виходить? Ми берем цю Дочку Сергія і ще двох прибацаних, які голосять про "в країні війна" і "та він і не українець, ще і в золотому костюмі" та в уяві робимо з них більшість. І пишемо дописа про те, що прибацані українці знову розвели срач.

Срачу довкола "Євробачення" – не було.

Срачу довкола кліпу Соловій і Жадана – не було.

Срачу довкола промови Олександри Матвійчук – не було.

Срачу довкола Доржа Бату – не було.

Навіть срачу довкола йолки у Львові немає – подивилася коменти у Садового, більшість підтримує ідею.

Навколо календаря – був. Навколо фотосесії Олени Зеленської – був. Але це не показник прям якоїсь страшної національної особливості. Британці недавно гавкалися щодо пʼятого сезону "Корони" не менше. А перед цим щодо Меган і Гаррі – ціла серія всенародної шизи. Але чого ще було чекати від такої резонансної та нетривіальної події? Щонайменше двох популярних ведучих звільнили з роботи за некоректні коментарі – Пірса Моргана та Денні Бейкера. А всякі обкладинки із плюс-сайз моделями? Це ж страшна заруба, там реальний триндець був що у соцмережах, що на тєліку. Але це нормально – з'явилося щось нове, незвичне, сміливе – люди це обговорюють.

Я вже й сумніваюся, що був срач довкола манікюру дружин полонених. І срач про Пташку та Зеленського. Були неадеквати і явні боти, які згодом лишилися у явній меншості. Тут цікава наступна схема: люди концентруються на негативі, хай навіть нечисельному, не хочуть бачити хорошого, тому сідають і пишуть допис про те, які всі негативні і немає нічого хорошого. Не раз я бачила страшні нарікання на ту чи іншу грандіозну та непереборну проблему, а причиною виявлявся один грьобаний коментар.

Вигадувати наявність срачу і його засуджувати – це кайфова штука. Негатив збирає більше реакцій і можна вивищитися, засудивши оцих всіх дурних людішок. Ми практично всі любимо таке робити, давайте чесно. Але що ми в результаті маємо? Лише дуже викривлений образ нашого суспільства.

А ще – просту незрілість чи схильність до драми. Коли досить виважена критика називається "цькуванням". "Відбувається публічне цькування письменника у мережі" – заявляють деякі. Під цим мається на увазі, що люди шоковані та вражені тим, що чувак усіх дурив роками. Я б ще зрозуміла героїв таких процесів, бо вдати із себе жертву – це легко, приємно і по-домашнєму. Зробити якусь херню і замість відповідальності заливати усе шмарклями. Стратегія Еріка Картмана з "Південного парку", на яку ведеться лише його мама. Тому не будьте мамою Картмана.

Будьте мамою Стіфлера.

Біле пальто зняла, повісила назад у гардеробну. До нових зустрічей!

Оригінал